дивні.
Фізична недостача може привести до певного розумового надміру. Але,
виходить, що й навпаки буває. Розумовий надлишок може викликати в людини
свідому, цілеспрямовану сліпоту й глухоту навмисної самотності, штучно
холодний аскетизм.
Решта короткого польоту минула без розмов. Потім, зручно розпроставшись на
пневматичних софах у Бернардовій кімнаті, вони продовжили бесіду.
- Чи ти коли-небудь відчував, - говорив Гельмгольц дуже повільно, - ніби в тебе
щось зачаїлося всередині й тільки чекає від тебе дозволу вийти на волю й
утвердитися? Ніби якась особлива сила гине в тобі марно - як вода, що рине
водоспадом, замість крутити турбіни? - Він запитально дивився на Бернарда.
- Ти маєш на увазі ті емоції, що людина могла б відчути за іншого способу
життя?
Гельмгольц заперечно похитав головою.
- Не зовсім. Я про дивне почуття, яке іноді виникає, - ніби я маю щось важливе
сказати й маю здатність сказати це, тільки не знаю, що саме, й тому моя
спроможність гине без користі. Якби якось по-іншому писати... Або про щось
інакше... - Він помовчав хвилину, а потім продовжив: - Бачиш, я досить вправний
винаходити фрази, слова такі, що аж підскочиш, ніби ти сів на шпильку; вони
видаються такими новими й хвилюючими, хоча насправді їхній зміст
гіпнопедично-банальний. Але цього мені замало. Мало, щоб фрази були хороші -
треба, щоб їхній вплив був так само значним і хорошим.
- Але речі твої, Гельмгольце, загалом гарні.
- О, в певних межах, так, - Гельмгольц знизав плечима. - Але ці межі такі вузькі.
