настільки, що протягом наступних тижнів вона не один раз подумувала, чи не
відмінити поїздку в Нью-Мексико, а замість того гайнути з Беніто Гувером на
Північний полюс. Але вона вже була на полюсі минулого літа з Джорджем
Едзелом, і виявився той полюс досить похмурим. Робити там нічого, готель
безнадійно старомодний - спальні без телевізорів, без парфумів, сама лише гнила
синтетична музика і не більше двадцяти п’яти ескалаторних кортів на двісті
відпочиваючих. Ні, на Північний полюс вона не поїде. А до того ж вона була в
Америці лише раз. І то тільки якихось два дні. Дешевий вояж до Нью-Йорка із
Жан-Жаком Хабібулою чи Бокановським Джонсом? Вже забулося. Та й яка
різниця? А полетіти цього разу на Захід на цілий тиждень дуже привабливо. Тим
більше, три дні з того тижня провести в дикунській резервації. Не більше як
півдесятка співробітників Центру побувало на території тих заповідників. А
Бернард як альфа-психолог - один із небагатьох, хто мав право на пропуск до
дикунів. Для Леніни це унікальна нагода. Але й дивацтва Бернарда також
настільки унікальні, що вона вагалася, чи не ризикнути знову податися на полюс
із тим волосатим Беніто? Принаймні Беніто був нормальний. Тоді як Бернард...
Для Фенні вся Бернардова ексцентричність пояснювалася тим, що йому додали
в кровозамінник алкоголю. Але Генрі, з яким занепокоєна Леніна одного вечора в
ліжку почала обговорювати свого нового коханця, прирівняв бідного Бернарда до
носорога.
- Носорога не видресируєш, - пояснив Генрі в своїй енергійно-лаконічній
манері. - І серед людей бувають майже носороги, вони не вміють
пристосовуватися, сіромахи. Бернард один із них. На щастя, Бернард непоганий
працівник. Коли б не це, Директор ніколи б його не тримав. Однак, - додав для
