Гельмгольц уперто не підводив очей. Спливали секунди.
І раптом Бернард почервонів і теж опустив очі.
З
Подорож була цілком без пригод. “Синя тихоокеанська ракета” прибула до
Нового Орлеана на дві з половиною хвилини раніше належного часу, на чотири
хвилини запізнилася через торнадо над Техасом, але, підхоплена сприятливим
потоком повітря на дев’яносто п’ятому меридіані, змогла приземлитися в Санта-
Фе, запізнившися лише на сорок секунд.
- Сорок секунд на шість з половиною годин лету. Не так уже й погано, -
констатувала Леніна.
Заночували в Санта-Фе. Готель прекрасний - незрівнянно кращий від того
жахливого “Аврора-Бора-Палацу”, в якому Леніна так намучилася минулого літа.
Конденсоване повітря, телевізори, вібровакуумний масаж, радіо, закип’ячений
розчин кофеїну, підігріті контрасепти й вісім різних парфумів на вибір.
У холі їх зустріла синтетична музика. Нічого кращого й бажати не треба.
Реклама в ліфті повідомляла, що в готелі шістдесят ескалаторно-тенісних арен і
запрошувала до парку на електромагнітний гольф та гольф із перешкодами.
- Це просто чудово! - вигукнула Леніна. - Яз радістю тут залишуся. Шістдесят
ескалаторних кортів!..
- А в резервації не буде жодного, - попередив Бернард. - Ні парфумів, ні
телевізорів, ні навіть гарячої води. Якщо ти без цього не можеш, то залишайся тут
і чекай, поки я повернуся.
- Чому не зможу? - образилася Леніна. - Я тільки кажу, що тут так хороше, тому
що... ну, тому що прогрес - таки хороша річ, хіба ні?
- П’ятсот повторень на тиждень від тринадцятої до сімнадцятої, - сумовито
