потім інша, а за нею ще і ще, ніби їх хтось різав; та ось ведучий танцюрист
вискочив із ряду, підбіг до великої дерев’яної скрині, яка стояла в кінці майдану,
підняв віко й вихопив звідти двох чорних змій. Могутнім криком відгукнувся
майдан, усі танцюристи побігли до ведучого, простягаючи руки. Він кинув змій
до перших підбіглих і знову схилився над скринею. Він викидав усе більше й
більше чорних, бурих і плямистих змій. І почався новий танець під інший ритм. Зі
зміями в руках пішли танцюристи по колу, самі по-зміїному вигинаючись,
вихиляючись у колінах і стегнах. Коло за колом. Потім за сигналом провідника
поскидали змій посеред майдану. Старий дід виліз із підземелля й потрусив їх
пшеничним борошном, а з другого люка вилізла жінка й полила їх водою з
чорного глека. Потім старий підняв руку, і враз запала моторошна й загрозлива
тиша. Змовкли барабани - мов обірвалося життя. Старий простер руки над люками
до підземного світу. І повільно, піднятий невидимими руками, виринув з одного
люка вирізьблений розмальований орел, а з другого - подоба голого чоловіка,
прибитого до хреста. Вони ніби самотужки зависли в повітрі, щоб оглянути
натовп. Дід плеснув у долоні. З натовпу виступив майже голий, лише в ситцевих
білих штанцях хлопець років вісімнадцяти й став перед усіма, схрестивши руки на
грудях і схиливши голову. Дід перехрестив його й відвернувся. Хлопець повільно
пішов довкола купи гаддя, що притаєно ворушилося й звивалося. Він обійшов раз,
а за другим з-поміж танцюристів виділився високий чоловік у масці койота з
плетеним батогом у руках і пішов йому назустріч. Хлопець продовжував іти, ніби
не помічаючи його присутності. Чоловік-койот підніс батога. Довга мить чекання,
різкий помах, свист батога - і гучний з виляском удар по тілі. Хлопець здригнувся,
але не видав ні звуку, він продовжував іти тим самим повільним рівномірним
кроком. Койот бив його знову й знову, кожен удар супроводжувався коротким
