А нто ній.. Ти хочеш, щоб заграла кров у мене? Ну, годї-ж !
Клеопатра.
Можна п лучче-6 розпочати, Та п се гаразд.
Антоні п. Клянусь мечем, царице — Клеопатра. Щитом також... Все вгору йде та вгору. Та се ще не наплучче. Харміяно, Дивись, як до лиця сей рух траґічнии Сьому Гераклю римському ! 2®) А н т о п ї й.
Прощай, царице ! Клеопатра. Учтивий лицарю, ще одно слово. Добродію, ми мусим розлучатись... Нї, се не те. Добродію, ми з вами Любились... Знов не так заговорила. Сам добре знаєш. Щось таке хотіла...
0 ! забутна я стала, як Антонїй,
1 всю віене занедбано.
Антонїй.
Царице, Колпб пустота не була у тебе В підданстві, я тебе саму вважав би Пустотою.
Клеопатра. О, се важкая праця Носить на серденьку таку пустоту, Як носить Клеопатра. Та не сердь ся!
Моє поводїнне мене вбиває, К"ЛИ ві'но тибі не до вподоби. Тебе зье честь ізвідеї: то оглухни На дурощі мої, не варті жалю, І ВСІ боги нехай пливуть з тобою ! Нехай побіда лаврами вквітчає Меча твого ! і по гладкій дорозї Нехай твої ступають всюди нозі !
А н т о н ї й. Ходїмо-ж, годї! Наше розставанне І зостаеть ся і легить так хутко, Що ти зоставілись їдеш ізо мною, А я відпливши зостаюсь з тобою.
Ходїмо ! (Виходять).
Сцена четверта.
Рим Сьвітлиця в Цезаревім домі. Входять Октавій Цезарь, Лепід і прибічники.
Ц Є з а р ь. Тепер, Лепіде. бачиш сам і знаєш : Неаіа сього у Цезаря в природі, Щоб не злюбить соїіерника за велич. Нам з Александрії про нього пишуть, Що ловить рибу, пє і тратить сьвітло В ночи на пируванне^"). Він мужчина Не більш, як і цариця Клеопатра, А Іітоломеква вдома не більше Ядаєть ся жінкою, як і Антонїй. На силу вислухав посольство наше. На силу спогадав про товариство. Ви, пишуть, знайдете в ньому такого, Що носить у собі всї людські хиби.
— 21 -
Л є п і д. Не думаю, щоб хвбп ті чи блуди Усе хороше в ньому затемняли. Його ті блуди, мов небесні плями, Гирять- жахтять у темряві північній. Вони не придбані, наслїдні в нього : Він не здолЇБ би їх перемінити.
Ц є з а р і.. Ти вже йому аж надто потураєш. Нехай було-б не соромно товкти ся На Птоломеевому ліжку, п царство За радощі мінутні оддавати, — Спдїть з рабом і кухлями мінятись, Слоняти ся по місту о полудні І з пітними бурлаками боротись — (Хоть вельми Той бн був уже байдужий, Кому-б не шкодили такії блуди)«-т-Скажи, що се Антонїю пристало ! Та вже нїяк його не оправдаєш В тому, що легкістю своїх учинків Хакий тягарь кладе на наші плечі, Що вільний час гайнує на ласоту. За
