Помпей великий зупинив ся
В моїм обличчі затопивша очи.
Тут зір його і якоря закинув,
Тут вмер він, на жите своє дивившись.^®)
— 26 -
Входить А.тексас.
Ал Є к сас. Чолом єгипетській цариці !
Клеопатра.
Дуже Ти мало на Антонїя походиш, Та що прибув ecu від нього, лїкп Великі сї и тебе позолотилп. — Що ж робить мій хоробрий Марк Антонїй?
А л є к с а с. Останнім ділом, дорога царице, Було у нього цілувати — се вже Послїднїп із премногпх поцілунків — Се перло сходу ; а що він прилювив, Те вткнуло сн мені у саме серце.
Клеопатра, Нехай мій слух його добуде звідти.
А л є кса с. „Скажи, мій друже, — він мені промовив, — Що вірний Римлянин великій бгнитянцї Шле скарб сей з устриці, а потім В ногах у неї за мі;іернпн дар свій Царствами трон її закрасить пишний. Увесь восток, скажи, під нею буде" ^'). Тут він кивнув мені і сїв поважно На бойового ступа'са, а той став ржати Так голосно, що заглушив би зві{)ськи, Що-б нї промивіів я.
Клеопатра.
Що-ж? він сумний був, Чи радісний?
А л є к с а с. Такий, як між краями В году, не радісний, нї сумовитий.
Клеопатра. Який настрій розмірений! Чи чуєш?
— 27 -
Чи чуєш, Харміяно ? Се мужчина ! Заміть же добре. Він не сумовитий: Бо мусїв оспяти тих, що роблять Свій погляд по його. Не був веселий; Сим ніби їм казав, що всї гадання І радощі його живуть в Єгипті. Небесна суміш! Чи-б ти був веселий, Чи сумував би, ся і друга крайність Так до лиця тобі, як більш нікому. Чи ти стрічав мої посли ?
А л є к с а с.
Аж двацять Послів усяких я спіткав, царице ^*). Про що було так густо посплати ?
Клеопатра. Хто вродить ся того дня, як забуду Послати до Антонїя, вмре нищим. Чорнила, Харвііяно, та паперу! — Ну, добрий мій Алексасе, витаю ! — Чи я коли любила, Харміяно, Так Цезаря?
