Ц є з а р ь. Так от...
А н т о н ї й. Я чув, що ти за те гнівиш ся, За що не слїд : бо не про тебе діло.
Цез ар ь. Я був би посьміхом, коли-б нї за що, Або за річ малу вдававсь в обиду, — Найбільше-ж против тебе. А ще-б більшим Був посьміхом, коли-б сказав про тебе Обидне слово і назвав негоже За те, що для мене стороннє діло.
А нт онї й. Ну, Цезарю, хиба-ж се не стороннє Для тебе діло, що я у бгиптї?
Ц езар ь. Не більше, ніж тобі було в Єгипті
Антонїй і Клеопатра. З
— 34 —
Те, що я тут живу у Римі. Тілько-ж Коли інтриґуваїі ecu на мене, То й я гадати мусїв про бгиает.
Антоні й. Як се інтрпґува»? що се тп кажеш?
Це зар ь. Тп знатимеш, яка у мене думка, Уваживши, що тут мене сиїткало. Твоя жона і брат на мене били І на твою користь ворогували, Імя твоє було воєнним кликом.
Антоні й. Ти 00МИЛЯ6Ш ся. Мій брат ніколи Не виставляв мене у цїй потребі. Про се справлявсь я у людей надежних, Котрі меча з тобою обнажали. Чи не вменшив вія і моєї власти З твоєю? чи не воював і протпв Мого жадання, одного з тобою ? Про се вже й перше я тебе листами Вконтентував. Коли ж тобі схотілось За що вчепитись, то у всій цїй справі Нема такого.
Ц є за рь. Ти себе сам хвалиш, Говорячи про мій короткий розум, Аби себе як небудь оправдити.
А н т о н ї й. Ні", нї ; я знаю добре, я в тім певен : І ти не міг сього не зрозуміти, Що я, товариш твій в тій справі, протнв Котрої він стояв, не міг дивитись Ласкавим оком на те воюванає, Що не давало і меиї впокою. Що-ж до моєї жінки — дай то боже. Щоб дух її в твою вселив ся лсінку ! *^)
— 35 —
Третина сьві'га в тебе і ти нею Мов загнуздавши правиш, а такої Жони не загнуздав би.
Е н о б а р б. Коли-б у всіх нас були такі жінки, щоб чоловіки ходили на війну з жінками !
А н т о н ї й. Шалений бунт її, що розпалила її нестямна лютість, не позбавлена Гіркого вістря хитрощів -- жалїю Над тим ураз з тобою — наробив вам Турбот богато. Але и сам признаєш, Запобігти сьому не мав я змоги.
Цез арь. Писав до тебе я в Александрію, Та ти бенкетував там, і в кишеню Мого листа сховав, а листоношу Мого прогнав од себе насьміявшись.
А н т о н ї й. Добродію, він лїз до мене раптом, Без дсзволу, а я тоді уперше Трапезував з трьома царяма, бувши Не тим собі, яким буваю в ранцї. На завтра-ж сам сказав йому про себе Таке, немов просив у него прощі. То не мішай між нас того тїмаху : Коли нам спорить, виключи з розмови.
