Мовчи про се, Аґріппо! Ко.іи-б тебе почула Клеопатра, Ти заслужив би доріканне в неї.
А н топ їй. Іще я, Цезарю, не одружив ся. Нехай Аґріппа до кінця говорить *^).
Аґрі п па. Щоб вас держати у постійній дружбі, Щоб вас братами поробити й ваші Серця звязати сильними вузлами, Нехай Октавію Антонїй візьме*^), її краса заслужує не менше. Як луччого із між людей супруга, А добрість і прпнада промовляють Таке, чого не висловиш словавш.
— 38 —
Сей шлюб усі" дрібпиї підозріння, Котрі тепер великими здають ся, І всі велпкі страхи, що здають ся Тепер дрібними, переверне в нївець. Здаватийіеть ся казкою і правда, Тепер же правдою здаеть ся u басня. Обох вас люблячи вона протягне
Обох один до 'ДНОГО, і ВСІХ нньших
До вас обох. Даруйте за се слово ; Зметикував я думку сю не з разу: В прихильности моїй давно обдумав.
А н т о п ї U. Що скаже Цезарь на>і на се?
Цез а р ь.
Нїчого, Поки не чутиме, як сю пройїову Прийняв Антонїй.
А н т о и ї и.
Та яку-ж Аґріпиа Власть або силу має що зробити, Коли-б сказав я: „' у, нехай так ^уде, Аґріппо" ?
Цезарь. Цезареву в-іасть і право Октавії звеліть.
А н т J п і й. І не приспить ся Менї перепин до такого пляну, Такого гарного. То дай же руку, І щоб любов братерська управ.]яла Серцями нашими від сього часу На виїїовнеппє задумів великих.
Ц є з а р ь. Даю, а з нею і сестру. Нїколи Ще брат сестри так не лтбьи сердечно. Нехай на те вона живе, щоб вдинити
— 39 -
Держави наші в купі із серцямп, І щоб од нас любов не одлїтала!
А ґ р і п U а. Щасти вам доля, та п ашінь.
А н т о н ї й.
Не думав Я бати на Помпея : бо недавно Він прислуживсь менї, та ще й не мало ^'). За се оддякувать я мушу иерше, Щоб не корили памятн моєї. А потім викличу його й на битву.
Л є п і д. Не час нам гаятись. Коло не знайдем Помпея, то він знайде сам нас.
