М є н а с.
Сільвій, пане.
П о ПІ II є й. Се сон його. Я знаю, що обидва Вони у Римі ждуть Антонїя до себе. Нї, та, солодострасна Клеопатро, Усолоди свої уста гарячі Усїліи чарами любови, чарп Приирав красою, аохіттю-ж — те й друге. Втони розиусника в потоці пянства, Щоб голова його знай парувала, А кухарі щоб апетит гострили Солодкими сосами Епікура. Нехай їда із спом йому затушять, Ммв Лети води, память о повазї. Що, Варріб ?
Входить Варрій.
В а р р ій. Скажу вам звістку певну, Що Марк АнтонТй от-от буде в Римі. Як він відплив з Єгипту, стало-б часу 1 на дорогу дальшу.
П о м п є й.
Я б радпїйшой Був не таку велику вість почути. Не думав я, Menace, щоб сей ласий Прожора та в'орулсив ся шоломом
— 31 -
Задля війна незначної такої.
А на вііїнї заважить він у двоє
Притив тих двих. Та ми вже п тим пишаймось,
Що своїм рухом вирвати з'уміли
Неситого на роскоші Антона
В єгипетської удови від лона.
М є н а с. Бе вірю я, щ<іб Цезарь провитав ся З Антонїьм ласкаво ! Бо покійна Жона його із Цезарем ворогувала, А брат ще й бив на нього, хоть здаеть ся, Не з наказу Антонїя.
U о м U є й.
Не знаю, Менасе, чи малі урази швидко Иигаснуть перед більшими у серцї. Колн-б не встали ми против усїх їх, Вони-б напевно жерлись між собою : Бо вже були за що меча виймати. А як той страх, що мають перед нами, Поможе їм а'вднати давнї чвари, Сього ще ми не знавм. Ну, нехай же Воно так буде, як богп захочуть І Ми важимо своїми головами ; Від сили наших рук і цілість їх залежна.
ХоДЇМ, Менасе (Виходять).
Сцена друга.
Рим. Сьвітлиця в Лепідовіїг домі. Входять Енобарб і Лепід.
