Л еп і д.
Скажи нам Будь ласко (бо се все сторонні речі). Як ти приймаєш предложення наші ?
А н т о н ї й . Ми не благаємо тебе : ти зважиш, За що вхопитись варто.
Ц є з ар ь.
Що й постане, Як поспитаєш більшої Фортуни.
По м п є й. Спцил'ґю й Сардинїю давали Мснї за те ви, щоб очистив море
Від розбпшак, а потім, щоб я хлїба Прислав у Рим^і). Як буде згода, То розійтись, не щерблячи йіечів нам І не подрапавши щптів.
Ц є з а р ь, А н т о н ї п і Л є а і д. Давали.
П о м п є й. То знайте-ж, що я йшов до вас для того, Надумавшись прийняти сю ОФІру ; Та на Антонїя розс»^рдив(*ь трохи. Хоть менша честь мені, коли се скажу, Та мусите ви знати, що, як бив ся Твій брат із Цезарем, твоя паньматка Приїхала в Сицилїю, і дружно її трактовано у мене^^).
А н т о н ї й. Чув я Про се, Помпею, і шукав случаю Оддячити тобі.
П о м п є її. То дай же руку ! Не думав я тебе тут бачить, пане.
А нт онїй. Постелі' на воетоцї стелють мяхко. Я дякую тобі, що визвав ранше Мене сюди, ніж сам я наміряв ся. Бо через се я вийграв.
Ц є з а р ь.
З того часу, Як бачив я тебе в останнє, много Перемінивсь еси.
П о м п є й.
А вже-ж. Не знаю. Які рахунки на мойому виді Безощадна Фортуна запасала ;
- 56 -
Та в серце не пробратись їй до віку На иідаеволеннб його^^).
Л є II і д.
ЗустрІ7шсь Гаразд ми тут.
П о аі п є ц. Вповаю іі я, Леиіде. — То ми згодили ся, і я бажаю Списати нашу згоду міждо наша І припечатати.
Ц е'з а р ь. Се перве дїло. II о м п ей. Нам треба бенкетом ушанувати Одпп одного на прощанне. Киньмо Лиш жереб, хто розпочинати мусить.