Лито н ї й. Се правда.
ІІомпей. Сїдаймо. — Кубок Леиідовн!
Лепід. Я не так злужаю, як би мснї годилось, та ніколи не від того.
E н о б a p б. Аж поки заснеш. Боюсь тілько, щоб не було перш поки, нїж доти.
Л є п і д. Так, так, чув я, Птоломевві піраміди — гарна річ. Що й казати? чував я се.
М є Н а С (стиха).
Пошпею, на словечко.
II о йі П є Й (стиха).
Ну, на вухо... Що там?
Me Н ас (стиха).
Покинь своє, благаю, місце, Отамане, та вислухай словечко.
11 ом п ей. Ось зараз. Се Лепідовн подайте !
Лепід. Що-ж воно таке, ваш крокодил?
Антонїй. Він, добродію, такий, як він сам, і завширкн шпрокяіі з себе самого, і заввишки як єсть, і двигабть са своїми членами. Живе тим, що його насичує, а як його елементи розиадуть ся, то переселять ся в пньші тварі,
Лепід. А кольору якого ?
Антонїй. І кольору свого-ж такя.
Лепід. Чудна гадюка.
Цезарь. Чи вдоволить його се описаннб?
Антонїй Ще-б нї! за новим кубком ІІомпеєвим. А то він буде справдешній Енік'ур.
П о М П СЙ (стиха Менасови).
ІДИ, добродію, завісь ся лучче !
І що там говорити ? Геть від мене 1
Роби як сказано. А де мій кубок?
М є н а с. В імя моїх заслуг, коли ти хочеш Мене послухати, здіймись із місця.
