0 Сілїй, Сілій ! я зробив доволї. Уваж се добре, що отаман назишй Не мусить надто бобм ирославлятись. Знай Сілїй, що не доробити діла Буває лучче, ніж високо знятись
За небуття того, коаіу пш служим.
1 Цезарь і Антошй отаманнем
Більш прославлялись, ніж самі собою ; І Соцвй, що у Сирнї гетьманив Передо мною, втратив панську ласку За скоре слави-чести здіюуванне. Хто робить на ВІЙНІ більш од гетьмана, Той робить ся гетьмановиді гетьманом. Амбіция-ж, воїнська добродїтель, Готова скорше понести утрату, Ніж виграть те, що затемнить самую. Зробив би для Антонїя я й більше, Та се його зобидпть, і погине В його досадї вся моя заслуга'^).
С Q л Y н. Тп маєш у собі таке, Вентіїе, Без чого воїн теж саме, що й зброя. Чи ти нанвшеш до його?
В є нті д и й.
Смиренно Скажу, що мп імям його вчинили, Сим чародійським словом войовничим ; іік мп його стягами і полками Комінника Пареянського погнали, Тиго, що з роду не бував ноиитиаі.
С U л ї и. Де вій тепер ?
В є н т і д и й. Плисти в Атеии хоче.
— 69 —
I ми туди хапаймось наваереймп, Коли важенна здобич нам дозволить.
РушаЙМО-Ж ! Гей, рушаймо ! (Виходять).
Сцена друга.
Рим. Прихожа в Цезаревім домі. Входить Аїріппа; назустріч Енобарб.
А ґ р І п п а. Ну, ЩО? брати вже попрощались?
Енобарб. З Помпеем закінчили : вже поїхав; А троє ще печатають умови. Октавія все плаче, що із Риму їй їхатв'^^). Сумний чогось і Цезарь. Лепід же, як Менас говорить, послї Помпеевого пиру недугує Блїдачкою.
Af рі ппа. Отеє душа правдива !
Енобарб. Предобра; і як Цезаря він любить!
Аґріп па. А як Антонїя він обожаб !
Енобарб. О, Цезарь! ге, се між людьми Юпітер.
Аґрі п п а. Ну, а Антовїй хто ? Се бог Зевесів ?
