Алексас. Боїть ся приступити. Клеопатра. Нехай, нехай. Іди сюди, козаче.
Входить посланець.
Алексас. Царице милостива ! сапі Жидівський Ірод Не сьпіітиме на тебе позирнути, Як ти смутна.
Клеопатра. Хотїла-б я одтяти Сю Іродову голову, та що вже 1 Нема Аетонїя : се він зробив би. — Ну, приступи.
Посланець. Царице наша милостива... Клеопатра. Октавію ти бачив?
Посланець.
Так, царице. Клеопатра. Де?
Посланець. В Римі. Бачив у саме обличче : Ішла проміж Антонїьм і братом ''^).
Клеопатра. Ча ростом буде з мене ?
Посланець.
Ні, царице.
— 74 —
К л є о п a т p a. Чув, як говорить? Чи пищить, чи низько?
Посланець. Чув, чув, царице : низько, товстувато.
К л є о п а т р а. Се не гаразд. Любитиме не довго.
X а р м і я н а. її любити ? О Ізпдо ! [її, нї !
Клеопатра. Я й думала так, Хараііяно. Мова Низька, сама — шерепа. — А велочня? Згадай її ходу.
Посланець.
Не ходить, лазить. Стоїть, чи швендяє, — одна постава Вона живе більш тілом, ніж душею. Статуя, не людина.
К л є о патр а.
Чи се-ж правда?
Посланець. Або нема очей у мене зовсім.
X а р м і я н а. В Єгипті трьох таких, як він, не знайдеш.
Клеопатра. Я бачу, він аж геть созуміши хлопець. Нема нічого в нїн... Козак не дурень.
X а р м і я н а. Та ще й який !
