скрива. Панове любі, розійдімось різно. Ви бачите, в нас розгорілись щоки. Потужний Енобарб від чарки слабший. Заскакує язик і в мене в мові, А всї ма з хмелю наче подурніли. Шкода й казати більше. На добраніч ! Антонїє коханий, руку !
П о м п є й. А ми поборемось іще й на сусї,
А н то ній. Поборемось, добродію. Дай руку.
П о м (І є й. Антонїє, отецький ді>і мій в тебе. Та що про се ? Мп дружимо з тобою. Спустїмось в човен.
Енобарб.
Не впадіте в воду,
— 66 —
Гледїть !
(Виходять Помпей, Цезарь, Антонїй і прибічники) Я не пійду, Меаасе, з ними. М є н а с. Ш, ти в мою каюту. Гей ви, труби! І що там ще ? Суремка, тулумбаси ! Нехай Нептун почує, як великих Ми провожаемо людей. Гримайте, Щоб вас завішено ! Гудіть, гримайте ! (Труби і бубни).
Е є о б а р б. Гурра! шапки у гору!
М є н а є.
Бравий воїн !
(Виходять),
АКТ ТРЄТЇИ.
Сцена перва.
Долина в Сирії.
Входять ВеНТІДИЙ як би в тріумфі, 8 СІЛЇеМ і з ИНЬШИМЕ
Римлянами, отаманнєм і вошами. Перед вими несуть мертве тіло Пакорове.
Ц Вентідвй.
Тепер лежпш ти, стрілометна ПарФО. Мені дала Фортуна відомстити За Марка Красса смерть^^). Несїте Царського сина тїло перед військом. Так твій Пакор, Ороде, поплатив ся За Кра. са'о).
С і л ї й. Ну, Вентіде благородний, Поки твій меч іще доімує кровю ПарФян, гони утікачів що сили, Гони по Медах і Месопоташах, По всяких сховищах, куди втікають. Тоді Антонїй, твій гетьман великий, На тріумфальний віз тебе посадить І голову вінками уквітчає.
Be нті д и й.
