А н ї о н ї й. Я розпічну, Помпею.
II о м п є п. Нї, Антоне ! Метнімо жереб. ІІервий, чи останнїй, -Твоє єгипетськев куховарство Здобуде слави. Чув я, що і Цезарь Наш Юлїи там поситшав од бенкетів.
А н т о н ї и. Багацько ти чував
Помиє й. Нема в тім плого, Добродїю.
Антоні й. Нема й в моному слові. II о м U є й. Ну, так я чув про се, та ще і надто. Як до його Аполльодор приносив - ^*)
Е н о ба р б. Та годі! Він приносив...
- D/ —
П О М П Є н.
Що прииоспз? Е н оба р б. Одну царнцю на перонах.
ІІ о м п є й.
Тілько Тепер пізнав тебе я, Енобарбе. Як поживаєш, воїне?
Е н о б а р б. Не згірше. Ще й лучче пожпзу. Бо, як я бачу, Трц бенкети ідуть на зустріч. П о W п є й.
Руку! Школи я тебе не ненавидів, І з завистю дивив ся, як ти бєш ся.
Е н о б а р б. Добродію, ніколи не любив я Тебе аж надто, а хвалив що-разу, Як ти заслужував хвали аіоеї, У десятеро більш, ніж я промовив.
11 о м її є й. Втішай ся щиростю своєю : личпть Вона тобі незгірш. То запрашаю Всіх вас, панове, па лою Галеру. Чи зволите, панове ?
Ц є з а р ь, А н т о н ї п, Л є п і д. Покажи наоі. Добродію, дорогу.
П о м п є й. Так ходімо-ж !
(Виходять Помпей, Антонїй, Цезарь, Лепід, воїни і при-бічкпки).
Me нас (сам собі). Отець твій, ІІоашею, нїколи-б не зробив такої згоди. — Ми з тобою знайоюі, добродію.
- 58 -
E н о б a p б. На мирі, здаеть ся.
Менас. Знайомі, добродію.
