То й від мене Нехай не допевняеть ся нічого '^).
Входить Октавія.
О к та ві Я. Витаю Цезаря, мойого пана, Витаю Цезаря предорогого ! Це за р ь. І я тебе чужою пнусїв звати !
Октавія. HY, то не звав : бо не було причини.
Ц є з а р ь. Чого се ти до нас так підкрадалась? *5) Не так як Цезаря сестра. Супруга Антонім ввійти поішнна з військом. Повинні-б коні ржяги перед нею, Перш ніж з'явилась-би, а по дорозї
— 81 —
Народ окрити дерева, жадібний Ії іюбачптп, а порохп під вебо Куріти од потуг твоїх велокох. Бї, ти ввійшла у Ром, як та селючка На торг, попередпвшн виявленне Любовн нашої, котра без того Буває п недознана. Ми-б стрічало Тебе на віорі і на сусї ; ашб витали Все більш честяйш.
О кт авія. Лкбпп пане ! Не з мусу я ввійшла так, а з охоти. Супруг гній, Марк Антонїп, перечувши, Що ти готуєш ся іти на нього, Враьйв мій слух гіркою новиною, І я просила дозволу вернутись.
Ц є з а р ь. А він дозволив зараз : бо стояла До ласування ти йог.іу на стежцї.
О ктав і я. Нї. не кажи сього, мій любий пане.
Ц є з а р ь. Я з нього не спускаю ока, сестро. Мені про нього вігер переносить^*). Де він тепер?
О ктавія. В Атенах.
Ц є з а р ь.
Нї, жорстоко Ізраджена ним сестро !^^) Клеопатра Переманила вже його до себе. Оддав своє він шлюсї царюванне, А та ззиває всіх царів на мене. Вже Бокк Лїбінський, вже Кападокійський Цар Архелаи, ФілядельФ ПаФляґонськин, І Малх Арабський царь і царь Пинтпйський,
- 82 -
Ірод Жидівський, Мітрідат Віраіенськнй, Авіінт і ІІОЛ6М0В, царі Медийський Та Лікаонський і богато ииьших На нас зібрались *^).
О Б та в і я.
0 бідна-ж я, що розділила серце Між двоїми друзями-ворогами!
Ц є з а р ь. Витаю, сестро ! Тілько ти листами Задержувала наш розрив і доси, Аж ми довідалп ся про наругу Твою й про власну нашу небезпечність. Спокій ся серцем. Не турбуй ся надто Сом времям, що тебе гак тяжко крушить*'). Нехай судьба без слїз що хоче чинить. Витаю, найдорожша в цїлім сьвітї ! Згордовано тобою невидіовно,
1 небеса високі нас обрали
