Е п о б а р б. Я бачив се, і в мене заболіло В очах, не змії' я більш дивитись. Скар.
Утїкаб, Руїна-ж благородна чар жіночих, Антонїй, сам порозпускавши крила Свого судна, мов се.іех той безумний Летить за нею, занедбавшії битву В горячу пору. Я не бачив з роду Стидовища такого. Ще ніколи
— 89 -
Так досьвід, мужество і честь вопцька Caui себе не побивали.
Енобар б.
Леле !
Входить Канїдий.
К а н ї д и й. Фортуна наша на морі здихає І тоне жалісно. Коли-б гетьман наш Був том, чим знав себе, усе гаразд би Було. О, він нам показав, як бігти, Поствдно показав нам утїканне ! Е н о б а р б (на бік). Еге, такої ! Ну, то все скінчилось.
Канїдий. Втекли в Пельопонес вони обоє.
С кар. Туди добратись легко. Підожду там, Що дальше буде.
Канїдий.
Я-ж всї леґіони З коміннпком, все Цезареви здам я. Вже шість царів нам показали здачу**).
Е н о ба рб. А я такп ізнов пов лочу ся За раненою долею тїмахп, Хоть розуаі дме тепер назад від нього.
(Виходять).
Сцена девята.
Александрія. Сьвітлиця в палатах. Входить Аптонїй 8 прибічниками.
А н т О н ї й.
Ось слухайте ! Земля не хоче більше Мене носити на собі. О друзі І")
- 90 —
Ходїть сюдо ! Я так уже снізнов ся На сьвітї, що згубив троиу на віки. Є в мене карабель із щирим злотом. . Візьміть його собі та подїлїтесь, Втїкайте геть, із Цезарезі мирітесь.
Прибічники. Втікати ? нї, не ми.
Антоні" й.
Я втїк утеком, Побіг і легкодухих вивчив, Як утїгсать, показувати плечі. Ідіте, друзї, геть! Я вибрав стежку Таку, де вас не
