треба : утікайте. Мій скарб у пристані собі візьміте. О ! я погнавсь за тим, чого соромлюсь. Саме волоссе в віене збунтувалось : Бо сивий волос чорного картає За необачність, чорний докоряє Сідого за бездумне страхонудство. Ідіте, друзї: матимете й листи Від мене до приятелів : [ірочастять Bouu дорогу вам. Не позирайте Так сумно, і що вам воно противно, Не відмовляйтесь, а вхопіте натяк. Котрий W06 одча.'знпе вам робить: Покиньте те, що вже й само згубилось. До берега морського просто йдіте, Оддам вам карабель той з цїлим скарбом. Лишіть мене, будьласко, на часину, Благаю вас. Бо вже повелУвати Не можу, то й благаю .. Зараз буду. (Сідав),
Входять Ерос і Клеопатра: її ведуть під руки Харніява з І рою.
Ерос. ІДО, утїш Його, царице люба *°^').
— 91 -
Ip a. Утїш його, предорога царице. X а р м і я н а. Утїш... що більш робити ?
Клеопатра. О. дайте мені сїсти !... О Юноно !
А н т о н ї й. Нї, нї, нї, нї!
Ерос. Аатонїб, чи тп се бачиш?
Ан то нїй. X а р м і я II а.
О ФІ, ФІ, ФІ !
Царице...
Іра. Царице, добра наша паиї ! Ерос. Ой пане, пане !
А н т о н ї й. Так, пане, так було. Він при Філїпаах Держав той меч, немов той танцюриста *"*), Тим часом я(: я Кассоя худого, Ізморщеного бав; та я-ж і з Брутом Безумним докінчав, а він саравляв ся Через намісників : бо сам не тямив Тяжких військових справ. Та годї.
Клеопатра. Рятуйте, ах !
Ерос. Цариця... о Антонів ! цариця...
Іра. Да приступиж, царице, говори з ним ! Від сорома він сам себе не тямить.
Клеопатра. Ну. добре, то піддержуйге-ж мене... о 1
— 92 —
Ерос. Преблагородеий пане, встань : бо ось цареця Надходвть і головоньку схилпла. Ушре вона, як не оживиш словом.
А н т о н ї й. Згубив я славу... се гидке втїканне.
Ерос. Добродію, цариця...
