Тирей.
Коли б не сьвідки!*°^) Клеопатра. Се тілько друзї : говори безпечно.
- 98 —
Тирей. Се може і Антонїеві друзї? Е н о бар б. Йому, добродію, їх стілько треба, Як Цезаревп, а то й нас не треба. Угодно Цезареви, — наш владика Полине, щоб зробитись його другом. А ми, ти знаєш, ми того, за кого Антонїй, то п за Цезаря самого.
Тире й. Так от. О славная! Благав Цезарь Не думать більш аро власне становище, Як і про те, що він єсть Цезарь. Клеопатра.
Далїй ! Се царське слово.
Т п р є й.
Він се добре знає. Що ти Антонїя цїлубш-обіпмабш Від страху тілько, а не з закохання.
Клеопатра. О!
Тирей. Тим і рани чесноти твоєї Його болять, як підневольні плями, Не як заслужені.
К л є о и а т р а.
Він бог : все знає. Як єсть. Не піддала ся йому чесність Моя, завоював її у мене.
Е Н о б а р б (сам до себе). Щоб знати правду, л про се спитаю В Антонїя. О пане, любий пане ! Ти так течеш, що й нам пора покинуть Тебе тонуть : бо й найдорожше
Твоє тебе вже кидав. (Виходить).
- 99 —
Т н рей. Сказати Цезаревн, чого хочеш Від нього? Бо по часта й сааі він просить, Щоб захотїла ти, щоб дав тобі він. Йому се дуже буде любо, щоб ти Зробила із ного Фортунп лїску І сперла ся на неї. А ще и надто Заграв би дух його, коли-б від мене Почув, що ти покинула на віка Антонїя, та й оддалась під захист Владики сьвіта.
Клеопатра.
Як твоє ійіеннб? Тире й. Тирей.
Клеопатра.
ІІосланнпку коханий ! Скажи великому царевп от що: Що через тебе я цілую руку Його побідоноспу, і скажи, що Готова положить мою корону В ногах у нього, впавши на коліна ; Що від його всевладного дихання Я вислухаю присуд над Єгиптом.
Тирей. Се благороднійша тропа для тебе. Як бореть ся із долею розсудок, Нехай він важать ся на те, що заіоже, То не
