Мар дня н. Умерла.
Антонїй. Розоруж мене, мій друже. Скінчив ся довгий день, пора заснути. (До Мардияна). Що звідсїля ТИ у безпецї вийдеш, Се за твій труд заплата пребогата.
Іди ! (Мардиян виходить).
Здіймай 1 Тепер і семвлистий Аяксів щит не впинить бою серця, о, розривайте СЯ'Ж, мої ви нїдра ! Ти-ж, серце, покажись хоть раз міцнїйшим Твого житла: зламлн мізерну хатку! — Боржій, мій Еросе! Я вже не воїн:
— 128 —
Геть латані шматки ! Я з честю
Носив їх. Вийди на міниту ! (Виходить Ерос)
Наздожену тебе я, Клеопатро,
І виплачу моє прощенне в тебе.
Так мусить бути : бо тепер усяка
Угайка — каторга. Коли погасло сьвітло,
Лягай і годї вже тобі блукати.
Тепер і труд псує свою роботу,
Тепер снага зникає від зусилля.
Печатай да й кінець. Гов, Еросе мій ! —
Іду, моя царице. Еросе, го 1 —
Стій, підожда мене. Там, де усопші
Відпочивають на квітках, ми поруч
Ходитимем, духам на вдивовижу,
Величні, пишні, і саму Дідону
Усї з її Енеем занедбають.
За нами линучи. Іди-ж бо, Ерос !
Вертаеть ся Ерос.
Ерос. Чого зволиш?
