Антонїй. Вмираю, мій Єгипте, умираю, І смерть спиняю на малу хвилину, Поки із MHorux тисяч поцілунків Убогого останнього цїлупка На устоньках твоїх напечат.іїю.
Клеопатра. Не сьмію, милий (о, прости, коханий \\ Не сьмію : вхоплять. Нї. сього не буде. Щоб Цезарів тріумф повноФортунний, Царський, ще більше засияв од мене. Поки ніж, яд, гадюка мають Лезо, отруйність і жало, я поти Вбезпечена. Жона твоя, Октанія Своїм холодним поглядом і видом Не докорить мене: велика чеоть їй! Сюди, Антонїе, сюдп 1 Иіддержте, Подруженьки і всї ви, добрі друзї ! На верх його! "^)
- 135 -
A н т о н ї й. Боржій, бо вже вмираю. Клеопатра. Як трудно се! Який важкий ти, милий! У тузї наші сили знемогають : Тим ти й важкий такий. Колпб Юнови Великої я мала власть, Меркурій Тебе потужнокрилий взяв би вгору, І поруч посадив тебе з Зевесом. Боржій ! В бажанні ми усе без глузду, О, йди-ж, іди, іди І Витаю !
(Зносять Аптонїя в гору). Умри там, де ТИ жсв. Воскресни Цілунком. О, колиб я мала силу Таку в устах, всю вилпла-б до 'станку *^'').
Усї. Важка се дивовижа.
Ан то еї й. Я вмираю, Єгипте, умираю. Дайте трошки Внаа, щоб я промовив ще словечко ^^*).
Клеопатра. іії, я промовлю й насьміюсь так гірко З Фальшивої Фортуни-господивї, Що з серця колесо своє поламле.
А н т о н ї й. Одно словечко, любая царице. Шукай у Цезаря і чести й жизнї.
Клеопатра. Не бути їм у купі.
А н т о н ї й.
Слухай, мила. Круг Цезаря вірь тілько Прокулею *^^).
Клеопатра. Я віри йму моїм рукам і духу, Нїкому в Цезаря.
— 136 —
A є т о н ї it. Не л.ементуй і не вдавайсь у тугу, Що так мізерно все иеремінилось У мене під кінець, а лучче згадуй І думки насищай минулим щастем, Як був найбільшим я царем на сьвітї І благородиїйшим Не низько мру я, Не з ляку перед земляком хилю ся : Се Римлянин хоробрий Римлянина Подужав. І тепер вг.н дух відходить.
Не можу більше. (Умирав).
К л є о п а т р а. То бажає смертп І благороднїйшпй з людей? Про мене Не дбає? І мені" в дрібнім сїм сьвітї Зістатись? Він без тебе — хлїв мізерний. Дивіте ся, подруженьки : корона Землі" вже тане. Пане мій ! О, звяла Війни ґірлянда ! Впаз високий прапор Лицарський ! Хлопці і дівчата рівпо Тепер стоять з великими мужами. Погибло благородства, не зісгалось Під місяцем принадного нічого. (Паде зомліла)
X а р м і я н а. Царице ! о, спокій ся !
