Цезарь привитаннв Єгипетській царицї посилає, І предлагае зміркувати, щб-б він Зробити міг по твойому проханню.
Клеоиатра. Як на імя тобі?
Прокулей.
Я Іірокулеюс.
Клеоиатра. Антонїй говорив про ІІрокулея. Казав, щоб я тобі доймала віри. Та я не дбаю вже і про оману, Не маючи у чім тобі звірятись. Коли твій пан жде, щоб я старцювала, Скажи йому, що і сама звичайність Примушує величество просити Не менш як царства. Буде його ласка Оддать мені звойований Єгипет
- 143 —
Для мого спна, — верне він маєтку Мого так много, що я на колінах Подякую йому "^).
II року л єй.
Вповап веселнм серцем : • Ти впала в царственниї руки. Не бійсь нічого і спустись на нього. Мій повелитель вельми милостивпй : На всіх мізерних проливає милость. Дозволь мені" йому се з'ясувати, Що ти йому під ласку оддаєш ся ; Тоді" побачиш, що сей побідитель Собі там кличе на підмогу добрість, Де на колінах милосердя просять.
Клеопатра. Скажи йому, будь ласко : я служебка Його Фортунп, і я посилаю Йому величче, що здобув війною. я що години вчусь йому коритись, І рада бачити його ув-образ. II р о к у л є й. Се все скажу йому, царице люба. Утїш ся : бо я знаю, як жалкує Він, що тебе довів до бідування.
Ґа л ь. Ви бачите, як легко її взяти.
(Прокулей і два воїни злазять на монумент по драбині
і становлять ся позад Клеопатри. Иньші воїни відсовують
і відчиняють двері).
Чатуйте, поки Цезарь прийде. (Виходить),
І р а. Великая царице !
X а р м і я н а. О Клеопатро ! Ти — царпця-бранка ! "*)
._ 144 —
Клеопатра. Боржій, боржій, тої надежві руки !
(Внймав кинджала). II р О к у Л Є й. Стій, благородна паиї, зуиини ся!
(Хаиае й обезоружує іі).
Не шкодь собі так : ти в руках безпечних. Нема тут зради *^^),
