Долябелля. Гидую вимовити, а хотів би, Щоб знала ти, царице.
Клеопатра.
О, благаю !
Долябелля. Нехай він буде и гоноровий воїн...
Клеопатра. То се він поведе мене в тріумфі?
Долябелля. Царице, поведе; се певно знаю^*').
За сценою. З дороги гетьте !... Цезарь !
Входять Цезарь, їаль, Прокулей, Меценат, Селевк і прибічники.
Цезарь. Котора тут єгипетська цариця?
Долябелля. Царице, се сам імператор.
(Ктеопатра -на вколїшках).
— 148 —
Ц є з a p ь. Устань ; не мусиш тп колїеа гпути. Прошу тебе, устань, Єгипте! ^'^) Клеопатра.
Царю, Се божеськая воля, щоб корилась Я повелителю мойму й цареви.
Цез арь. Не допускай до сеОе чорних думок. Обпдп, що ти ними нас вразила, Зареєстровані у нашім тїлї ; Та памятатимем їх, як случаині.
Клеопатра. Єдиний царю сьвіта ! Я не можу Зробити справу чистою. Нї, каюсь, Що підпадала під ту нестаточність. Котрою пол наш часто соромив ся ^^'j.
Ц є з а р ь. Знай, Клеопатро, що твою вину ми Вменшати, не прибільшувати хочем. Коли ти нашим думкаві покориш ся (Вони-ж благі до тебе, може й надто), То ще й вигоду знайдеш в переміні. Коли-ж і ти, Антонїєвпм робом. Шукатимеш покинути на мене Жорстокість, то сама в себе однімеш Мій задум добрий, і дітям наробиш Біди, з якої рятувать їх хочу, Коли на мене спустиш ся. Іду вже.
Клеопатра. І оіожеш по всьому ходити сьвіту: Він твій ; а нас, щити свої й троФеї, Новішаєш, де схочеш. Добрий царю...
Ц є з а р ь. Сама мені порадницею будеш У всїм, що Клеолатрі любо.
— 149 —
Клеопатра.
От же Реєстрик грошей, срібла-злота й перел, Котрими я владїла : вірна опись, Нема п дрібної хиби. Де Селевк мій ?
