Нї, бувай здорова.
(Труби. Виходить Цезарь із почтом).
Клеопатра. Лестить мене він, влещує словами. Щоб я своє забула благородство.
Нї, слухай, ХармІЯНО. (Шепче Харміянї). Іра.
Так, царице. Кінчай. Наш день погас, і ми зістались У темряві.
Клеопатра. Вертай ся хутко. Я вже сказала. Певно здобули вже. Іди, щоб скорше.
Ха р мія на. Поспішу, царице.
Вертаеть ся Додябелля.
Долябелля. А де цариця ?
Хармія на. Ось цариця, пане.
(Виходить Харміяна).
- 152 -
Клеопатра. Се Долябелля?
Долябелля.
Я тобі покляв ся Вволити твою волю, а прихильність Моя релїґію з сього зробила. Отсе-ж кажу тобі : що Цезарь хоче В дорогу через Сирою рушати, І за трі днї тебе поперед себе З дїтьми твоїми хоче посилати. Користуйсь словом сим, як знаєш лучче. Я догодив тобі, як обіцяв ся ^^•).
Клеопатра. Я у довгу у тебе, Долябелло.
Долябелля. А я слуга твій, і прощай, царице. Верстати путь із Цезарем я мушу.
Клеопатра.
Прощай. Спасибі. (Виходить Долябелля).
Ну, ЩО, Іро? Як ти Про се міркуєш ? І тебе, мов куклу Єгипетську показувати в Римі Звелять, як і мене. Там підла челядь, Ремесники в яложених запонах, Із ватерпасами та з молотками, Нас підійматимуть на вид у гору, І їх густе від страв гидких диханнє Нас хмарою обійме, і ти будеш їх пару пити.
Іра.
О боги ! рятуйте !
