Клеопатра. Се, Іро, певна річ. Нас, мов розпутних, Ухоплять ліктори несоромливі. А шолудиві рихмотворці будуть Про нас дзвонити дули на бандурах.
— 153 —
Кумедники проворні нас на сценї Перекривлятимуть , Александрийські Веселощі, бенкети наші, ігри. Антонїя пяницею представлять, А Клеопатрине величче хлопчик Пискун оберне у куревську постать. Іра.
0 праведні боги !
К л є о п а т р а. Річ певна. Іра. Не бачитиму я сього нічого : Міцнїпші від очей у Dieue НІХІЇ.
Клеоиатра. Отеє дорога обернути в нївець їх лагодженне ! Так ма одолїєм їх певні задуми ! ІЦо, Харміяно ?
(Вертаєть ся Харміяна).
Вберіть мене, подруженьки, по царськи ;
Подайте що найкращі мої строї !
Я знов Антонїя зустріну в Цаднї. —
Голубко Іро, йди. Так, Харміяно,
Ми справді впораєм себе. Служи нам
Ще раз, а потім — до страшного суду
Гуляй ! Пронось вінець мій і все иньше.
(Виходить Іра).
Чого там гомін?
Входить оден із чатівниЕгів.
Ч а т І в н и к. Селюк якийсь прийшов, і хоче бачить Твою царськую милость безодмінно.
1 ФЇі приніс ^''').
Клеоиатра.
Впусти. (Виходить чатівник).
Яке мізерне Знарядде робить благородне діло !
— 154 —
Несе Dieni він волю, я рішила, І станеть ся. Жіноцького нічого Нема в піенї. Teuep я - мармур Від голови до ніг, і
