перемінний На небі місяць — не моя планета ^^®j.
Вертаєть ся чатівпик із селюком, що несе кошик. Ч а т І В н и к. Ось чоловік.
Клеопатра. Іди ; він тут побуде. (Виходить чатівник). Приніс есп гадючку гарну Нільську, Що завдає кончину, та п не мучить ?
Селюк. Та-ж приніс ; тільки не хотїв би я бути тим, хто бажав би, щоб ти її чіаа-ла: бо куса безсмертно. Хто вмирав від неї, рідко або ніколи не одужає.
Клеопатра. Чи не згадаєш, хто-б умер від неї?
Селюк. Дуже багацько, і чоловіки і жінки. Я чув про одного не дальш, як учора. Дуже чесна жінка, тілько що іноді любила брехати (а се не подоба жіпцї, хиба що бреше ЗОВСІМ чесно), — як вона вмерла од гадючого зуба, як боляче було вмирати. Справді, вона дуже гарно говорила про цю гадючку. Та хто би там вірив усему, що люде кажуть, не ва-рятуеть ся й половиною того, що вони роблять. Тільки-ж се вельми сумиївно і ся гадючка — чудна гадючка.
Клеопатра. Іди-ж собі звідсїль. Бувай здоровий.
Селюк. Дай же Боже, щоб ти нею на-втїшалась.
Клеопатра. Прощай.
(Селюк ставить кошик долї).
— 155 —
Селюк. Па»іятай же, гледп, що гадпна робить своє.
Клеопатра. Так, так, ирощап.
Селюк. Бач, гадюці" нічого звірятпсь, хпба як її держать премудрі люде : бо справдї нема добра в гадюцї.
Клеопатра. Не турбуй ся ; будемо стерегтись.
Селюк. Дуже добре. Не давайте їй нічого, будьласко: бо вона не варта харчі.
Клеопатра. А з'їсть воиа мене?
Селюк. Не ду;>іай, що я такий простак. Нї. я знаю : і салі чорт не з'їсть жінкп. Я знаю, що жінка, се страва про богіа, кола чортяки її не заправлять. Ну, та цї ск — сини чорта дуже шкодять богам у їх жіноцтві : бо з усякого десятка, що вони зроблять, чортякп зо-псують пятьох.
Клеопатра. Дабре. Іди собі. Прощай.
Селюк. Так, далебі. Дай же Боже, щоб
із цієї гадючки та була тобі ВТЇха. (Виходить). Вертаеть ся Іра з шатами, короною і т. и. Клеопатра. Дай я надїну шати, дай корону. Я чую в серці поваб до безсмертя. Нїколп вже уста сї не змокріють Єгипетського винограду соком. Боржій,
