боржій хапайсь, кохана Іро ! Немов Антонїїв я поклпк чую. Я бачу, як устав, щоб похвалити Мій благородний подвиг. Я вже чую. Як з .Цезаря щасливого сьміеть ся. Із долї, що боги нааі посилають, Аби свій гнів грядущий оправдати. Супругу мій, іду. Teuep я право На назву сю здобула мужнім серцем.
— 156 —
Уся огонь і воздух, покидаю Всї иньші елемента низшій ;кпзнї. — Так... Що? зробило?... Дак ходїте-ж ; Вам теплота спх уст остання. — Прощай, кохана Харміяно! Іро ! ІІрощанне довге.
(Цілує їх. іра падає і впирає)
Се в устах у мене Жало єхнднине? Чого ти виала? Тобі так легко із житем розстатись...'") То що нам смерть? Коханків притиск: Болить і хочеть ся. Ти нерухома ? Коли так згаспула, то се ти сьвіту Сказала, що не стоїть він прощання.
Хар мія на. Розсип ся, чорна хмаро, та закрапай, Щоб я сказала, що й боги ридають.
К л є о п а т р а. Се буде стид мені, як стріне нерва Кудрявого Антонїя. Почне питати її про мене й дасть т поцілунок, А се для мене небо... Ну, вилазь же, Ти, смертоносна тваре —
(До гадюкрг, котру прпкладуе до грудей) та розплутай Зубами гострими сей узлик жизнї. О бідна ядовита дуро! розізляй си *^*j, Кінчай ! Колиб ти вміла говорити, Ти-б Цезаря великого назвала Ослом безумним.
X а р м і я н а. О ти зоре сходу ! К л є о п а т р а. Цить, цить! Хиба не бачиш неаіовлягко? Зассе воно на смерть кормилку неню.
- 157 —
X a p м і я и a. О, розірви ся, розірви ся, серце !
Кліеопатра. Як солодко! бальзам! Як легко! воздух! Як любо! О Антонїе!... Ще й другу...'^^)
(Припускає иньшу гадючку до грудей). Чого тут ЖИТП... (Падає на постіль і вмирає).
X а рм І Я н а. В цїй пустині сьвіта ? Так, так ! Прощай па віки ! Смерть, хвали ся Тепер такою ти опанувала, Що рівної собі не у>а.е в сьвігї ! — Замкнітесь, пуховії вікпа-очи! Феб золотий не буде вже пишатась Перед таким царськйм- велвчнїйт зором. Вінець скрививсь. Поправлю, та й гуляти.
Вбігає кілька чатівпиків ^^^).
Ч а т І в н п к. А де цариця?
X а р м і я н а. Говоріть тихійше! Ч а т і в н и к. Від Цезаря посол.
Хар м ія на.
Посол спізнав ся. (Припускає собі гадючку).
О, скорше ! поспішай... Я ледви чую.
