Ч а т і в н и к. Приступим, го ! Щось не гаразд. Наш Цезарь.. Обманено його.
Другий чатівник. Тут Долябелля Від Цезаря. Кликнімо.
Первий чатівник.
Що тут сталось? Чи гарно ж так робити, Харміяни ?
— 158 -
X a p м і я н a. Прегарно, і цароцї личить вельми, Наслїднпцї таких преміїогих предків.
Ах, воїне ! (Умирає).
Входить Долябедля. Д О Л Я б Є Л Л Я.
Що тут ?
Ч а т і в н и к.
Усї померли. До ля б є лл я. Не по>шливсь ти, Цезарю, в цій сираві. Ти йдеш, щоб бачить, як уже те сталось. Чого бажав есп не допустити. За сценою. Геть, геть ! Дорогу Цезареви дайте !
Входить Цезарь з почтоіг. Долябелля.
0 царю ! ти найлучший із авґурів : Чого боявсь есп, уже те сталось.
Цезарь. Найхоробрійша при кінцї з героїв ! Вгадала нашу думку, і по царськн Звернула на свою дорогу і^*). Як же Вони померли? Я крови не бачу.
Д о л я б й л л я. Хто був у них останнїй ?
Ч а т і в н п к.
Простий пахарь, Що ягодо приносив. Ось і кошик.
Цезарь. Отрута.
Ч а т і в н п к. Цезарю, ся Хирміяна Була недавно ще жива, стояла
1 говорила. Про менї корону
— 159 —
На нїй поправила, та п задріжала І з разу виала ^^'^).
Ц езар ь.
Благородна слабість! Колиб отрута, ввдно-б се було нам По опуху. Вона-ж немов заснула, Мов хоче заманити ще нового
