Антонієм, бо сей очарований Клеопатрою сам не знає, що робить ; головні пани в Антоиіевій державі, се Клеопатрнн євнух Мардпян, Фотин, їі покоївка Іра, що фрп-зує їй волосе і Харміяпа, — оттих треба звоювати.
11) Алексас із Ляодікеї був найлюбійшвй Антонієви з його грецьких прислужників. Рівночасно був він ішарядом у руках Клеопатрп, та пізнїйше зрадив Аптопія і перейшов до Октавія.
12) Плютарх оповідає про єгипетського віщуна чи астрольоґа, що віщував Антонієви його долю і велів йому стерегтись Октавія.
— 163 —
13) Илютарх згадує про Доміцая Енобарба як про одного з полководців приблйженпх до Аато-иїя, але постать Еиобарба змальована в драмі — вповвї вптвір самого Шекспіра.
14) Печінка вважалась у старовину осідком змпслової любови.
15) Ірод Великиіі, царь жидівський, був данником Антопїевим і разом з ним мусїв виступати до війни против Октавія. По битві під Акцпюм Алексас намовив його до пероходу на сторону Октавія. Згадка про Ірода в сьому місці гумористична, з очевидним натяком па роль Ірода в вертепній драмі про Різдво Христове.
16) Фульвія була зразу жінкою демаґоґа Кльодия, а коли його вбито, вийшла замуж за Аитонїя. Про війну, яку в Антонїєвііі иепри-сутности розпочала Фульвія з Октавієм, згадує Плютарх тілько коротко, додаючи виразно, що се була війна „в справі Антонїя."
17) Плютарх не говорить про війну Фульвії з Люцием, а тілько каже, що вони з разу посварили ся, потім погодили ся і обоє разом ударили на Октавія, але побиті ний мусїли тікати з Італії.
18) Квінт Лябієп посланий був Брутом і Кас-сием против короля Партянського, але одержавши вість про битву під Філінпі замісь воювати з Партами сполучив ся з ними і вдарив на передню Азию, що підлягала Римлянам і завоював її в значній части (в р. 40 пер. Хр.).
19) Плютарх оповідає, що одержавши ті звістки Антонїй прокинув ся мов після твердого сну або перепою і зараз рушив на Партів, та дійшовши до Фенїкії одержав від Фульвії листи повні
гірких докорів і посадивши своє військо на 200 кораблів поплив до Італії.
20) Шексіїір стягнув, як бачимо, досить далекі факти в одну сцену. По ІІлютарху Антонїіі покинув бгппет на вість нро вііїну Фулььії -.і Окта-вієм і про Лябіеяа. З Фенїкії він написав до Фуль-вії, щоб ішла напротив него і рушив сам морем до Італії. Bill шабуть 8дпб;ів ся з нею сам у Сікіоіії, в Малііі Азиї, де Фульвія і вмерла, по чім Анто-нїй поплив далї до Італії.
21) Розуяіеть ся, що вся ота сцена, як Анто-вїй у Алексан.ірії проймає вість про смерть Фуль-вії, видумана Шекспіром.
22) Плютарх навважує, що Фульвія вл;іСгиво перед Клеопатрою павчила Аитонїя підлягати жіночій волї.
23) Про які иебудь плачі і наріканя Клео-патрп неиа у ІІлютарха пїякої згадки, як і загалом про її ро;істанє з Антонїєм.
24) Плютарх оповідає піанїйше upu пньшіи нагодї, що Іілеопатрині прииодобники докоряли Аптонїєви : се. мовляв,
