жорстокість і брак делїкат-ностп покидати бідну жінку, якої житє вповні залежить від пего.
25) Мова тут про хробака званого у нас „водяний волос". В Анґлїі було віруванє, що сей хробак повстає з кіньського вОлОсїпя впущеного в воду, де по якімсь часі о:і:ивае. У пас вірять, що хто б» спив з водою „волоса", мусїв би вмерти; навіть узяти його в руку небезпечно, бо він може вгриіти ся в тіло і влізти під шкіру.
2G) Плютарх оповідає кілька разів про ко-кетерію Клеопатрп : коли Антонїй приходив, вона гляділа мов опянїла з радости : коли відходив — вибухала плачем, а.ле зараз же ніби укі>адком, та так, щоб він бачив, утирала собі очи.
— 165 -
27) Про Секста ІІомпея, що грозить Італії своїми кораблязіп, згадує Плютарх аж геть пізнїй-ше. по перепроспнах Аетонїя з Октаїабм.
28) Очевидно Шекспір знав про пляшечки зо слїзмп, які Рпмляне складали в гробах обік попелу покійників.
29) Плютарх згадує, що Антоніи виводив свій рід від Геракля, і описує його самого як мужчину огрядного і сильного, з широким підбо-рідєм, широким чолом і орлиним носом.
30) Про Лепіда при сїй нагоді не згадує Плютарх нічого. Про Антонїєве риболовство в бгиптї оповідає забавний анекдот переданий у драші II, 5.
31) Отеє речене переклав Куліш не зовсім ясно. У Шекспіра читаємо: „Народні купа, мов блудна хоруговка на течії, кидає ся то в гору то в бік, служачи перемінній хвилї, і сама себе нівечить тим рухом."
32) Про піратів Менаса і Менекрата говорить Плютарх.
33) Коли по смерти Цезаря Аптонїй захопив був напвисшу вдасть у Римі в свої руки, наробив собі швидко ворог'в і мусів зі своїми прихильниками тікати на північ. Сенат вислав нротив него військо під проводом конзулїв Гірция і ІІанзи ; під Моденою вони побили Аитонїя, але оба полягли в битві. Втеку Аитонїя через Альни до Ґаллїї і голодованє його описує Плютарх детально і з вего взяв сей опис Шекспір.
34) Мандраґора — зїле, що одурює, наводить сон,
35) Про жнтє Клеопатри по від'їзді Аитонїя не згадує Плютарх нічого. Зпосипи між ними на-вязали ся в друге аж геть пізнїйше.
— 166 -
36) Плютарх згадує про те, що Клеопатра, бувши ще молодою, сподобалась була Цезареви, а потім Кпббвц Помпеєви, спнови великого Помпея.
37) Посольство Алексаса до Клеопатрп видумане Шексиіром. Що до провінций, то Антоаїй дарував їх Клеопатрі аж геть пі;^нїйше.
38) Видумано Шекспіром.
39) Нічого сего у ІІлютарха нема, Загалом Шекснір есенцпонально заіппв роль Клеопатрп, яка у ІІлютарха змальована тілько кокеткою з еґо-істичмими цілями.
