С є л є в к. Ось я, царице.
Клеопатра. Се скарбівнпр: мій. Розпитай, мій царю, Його. Поручоть ся він головою, Що не втаїла я нічого. Чуєш, Селевку ? Говори всю ь'равду. Селевк.
Чую, Царице. Лучче-б запечатав губи Собі, НІЖ на свою біду сказати Неправду.
Клеопатра. Що-ж я потаїла? Селевк. Доволї, щоб купать те, що явила *^'').
Ц є з а р ь. Не червонїй бо, Клеопатро. Добрий Ти мала розум у сій справі. Клеопатра.
Бачиш, О Цезарю ! як сила все стягаз До себе. О, диви ся ! Хто моїл був, Той твій тепер. А поміняймо долі, — Твої пороблять ся моїми зараз. Мене Селевкова невдячність дражнить. -О рабе, вірний, як любов за гр;»ші! Що? відступаєш? Ти відступізш. Се певна річ; та я піймаю оча Твої, хоть би вони були крилаті.
— 150 -
О рабе без душі ! Ледащо, испни ! О дпвна підлосте! ^^^)
Ц ез ар ь. Блага царице, Прошу тебе...
Клеоаатра. О Цезарю ! як гірко Терпіти copnm сей ! Ти удостоїз Меие свого візиту, робиш шану Твоєю царствеииістю тій, що впала; А мій слуга прцбільшуб ще сузш Мого пещастя злобою своєю ! Нехай я, Цезарю великодушний. Якусь покидьку панську і втаїла, Незначню забавку, щоб тілько нею Щоденних друзїн припіанить до себе. Нехай і щось дорожше приховала Про Лївію^^^) п Октавію, щоб якось їх посередництво собі придбати. То чи тоаіу-ж мене так розкривати, Кого я збагатила? О боги! ще нпзше Мене се ЗНИЗИЛО, нїж я упала. (До Селевка). Будь ласко, геть ! а то ще покажу я,
Як жевріє мій ГНЇВ Кр)ЗЬ попіл Г(і)>Я.
Колиб ти був людина, ти-б заплакав. Ц є з а р ь.
Селевку, ВІДОПДИ. (Виходить Селевк).
Клеопатра. Нехай же знають, Що ми, великі люде, одвічаем За те, що роблять иньші, а в упадку Карають за чуже нас, мов за наше. Оттим-то треба жалкувать ньд нами.
Ц езар ь. Ми, Клеопатро, не зареєструеаі У здобич пї того, що ти втаїла,
— 151 —
Анї того, що ти нам поЕ^азала. Се все твоє, орудуй по вподобі. Не крамарь Цезарь, не йому за речі, Що продає купецтво, торгуватись. Тим будь весела, не робо темниці З твоїх понурих дум. Царице люба! Ми хочем так з тобою обійти ся, Як ти пораєш нам. Годуй ся-ж І спи. Ми так про тебе добре дбаєм, Що другом хочемо твоїм зістатись. Прощай же 1^^).
Клеопатра. Царю !
Цезарь.
