коробок, на підлогу летять різні рукавички — як виявляється, всі без пари. MERD. Починає перебиратися, готуючись до виступу, і накладає ґрим. Атмосфера ґримвбиральні. Вони розмовляють, як давні друзі, котрі знають секрети одне одного.
СУФЛЕР. Добре, хоч не жити.
ВОНА. Твоя правда. Пішов. Наївний, думав мене підвести під монолог, не розуміє, що жінка без партнера на монолог не вийде...
СУФЛЕР. Хіба що на панель.
ВОНА (хоче поцілити в нього рукавичкою, але передумує). Він хоч має психотерапевта...
СУФЛЕР. Слухай, а ти знаєш, що він таки почав редаґувати ваші репліки. Таки не втримався... Твоє розкішне «на кінець» виправив на прозаїчне «врешті-решт». (Дістає недопиту пляшку).
ВОНА. Нє схавав. (Сміються). Це ти винний, залишив свій бойовий п і с т. (Вибухають реготом спільників).
СУФЛЕР. Ну, піст так піст. (Наливає чарчину, другу простягає їй. Вона відмовляється). Ваше здоровля! Слушай, а может перейдем на человеческий язык, а то я уже не выдерживаю. Так и боюсь что-нибудь ляпнуть не то. Ще пристрелить. Он такой нервный.
ВОНА. Цей може! Він тільки вдає тюхтія. Стратегія у нього така. А, може, тактика. (Замислюється, потім грайливо до нього чи не до нього). Утомился, друг сердешный! (Хитає головою на його пропозицію). Не ті правила гри. Треба ж якось на життя заробляти.
СУФЛЕР. Ой, ой, на життя їй не вистачає! Кому ти пудриш! Знаю я тебе, Мальвіна! Краще розкажи, що ти задумала. Ти ж не просто так голову йому морочиш?
ВОНА. Ні.
СУФЛЕР. Що ні? Не просто, не морочиш, чи не скажеш?
ВОНА. Я закохалася.
СУФЛЕР (ледве не захлиснувся черговою чаркою горілки). Опа. Ты гонишь!
ВОНА. Я тебе попрошу без психоделічного жарґону. Вистачить з мене і його клініки. (Не ховаючись роздягається, продовжує спокійно ґримуватися).
СУФЛЕР (оцінююче, трохи масним поглядом роздивляється її. Цмокає язиком. Незрозуміло, що то має означати). А моя стерва взяла моду без трусів ходити. Кіна якогось надивилася. Думає, що від того блиск в очах з’являється...
ВОНА. У кого? В тебе я бачу вже оскляніли.
СУФЛЕР. То не від того. (Наближається до неї).
ВОНА. Гальмуй, поїзд.
СУФЛЕР. Панімаю, потяг вже минув... (Співає). Пастой, паравоз, не стучите колеса...
ВОНА. Що ти мелеш? Слухай, в тебе щось сталося... Ти якийсь не того. Мені на сцену йти, в душі срака-мотика, як він говорить, а тут ще ти лізеш...
СУФЛЕР. Я ще не лізу, я ще ого-го (стоїть хитаючись). За это надо выпить. Щось у лісі здохло! Мамочка ты моя, как же это тебя угораздило?! После стольких лет воздержания! Кто этот герой? Неизвестный солдат любви? Камикадзе безумный!... (Щось ще виголошує, плутаючи мови і коня з яєшнею. Раптом зауважує, що ВОНА розмазує по обличчі ґрим. Кидається до неї, падає, повзе. Все виглядає досить макабрично). Ну, ну, не плач. Все ж добре. Любов — це ж ого-го, джихат, срака-мотика. Тьху. Чого ти плачеш? Він що, одружений? Ні? Гомік? Целібат-комбат? Раз-вє- дьом...
ВОНА. Боже, мені виходити... (спочатку метушиться вбиральнею, потім раптово зупиняється, підходить до столика, виливає в склянку рештки горілки, залпом випиває). Господи, прости!
Далі йде імпровізація-реприза СУФЛЕРА вже в ролі КОНФЕРАНСЬЄ. Він ледве стоїть. Пробує почати говорити заготовлений текст, але махає рукою і тільки каже:
КОНФЕРАНСЬЄ. Нєсравненная моя, Марлєн Піаф. (Падає під залпом аплодисментів чи куль ображених фанів і націонал-патріотів західного патріархату).
ВОНА (одягнена в стилі 30-х років минулого століття. На обличчі патьоки косметики, яку вона не встигла підправити).
Грає акордеон. Саті. Потім ВОНА співає якусь дуже веселу пісню на ідиш і сумну польською. А втім — все залежить від настрою співачки. Затемнення. На екрані любительською камерою записаний ЙОГО монолог.
ЙОГО (сидить на тій же комунальній кухні в’єтнамського гуртожитку, лише порожній. Курить). Підіб’ємо деякі висновки. Себто підсумки. На монолог ця шизанута не повелася, хоча я пропонував їй зовсім не монолог, а закінчення першої дії. Нехай буде...
Плівка обривається, все починається ніби спочатку, але насправді це другий дубль.
... не повелася. Відпрацювання ударів нижче пояса...
Дубль третій.
...заборонених прийомів логічно закінчилося признанням у коханні...
Монтажна склейка.
...як же це називається? Ну, фраза «Я закохалася». Признання? Нє. Освідчення? Тьху. Це, звичайно, хороший хід. Спрацьовує по-любому. Але чи залишилося в неї в арсеналі ще що-небудь? З іншого боку, вона не сказала це прямим текстом, а скористалася
