рекламують ресвератрол як якийсь “фонтан молодості”. Це жахливо, зауважив він, що люди намагаються нажитися на раптовій славі ресве- ратролу - попри те, що більшість результатів іще не остаточні. Однак він не виключав би можливості, що колись, якщо “фонтан молодості” таки знайдуть, - якщо припустити, що він справді існує, - то
Інтерес наукової громади до геронтологічних досліджень такий великий, що Медична школа Гарвардського університету 2009 року організувала конференцію, яка зібрала деяких провідних дослідників у цій сфері. В аудиторії було чимало таких, хто особисто перебуває на низькокалорійній дієті. Виснажені й кволі на вигляд, ці люди апробували власну наукову філософію, обмежуючи себе в харчуванні. Там також були члени Клубу 120, що мають намір дожити до 120 років. Особливу увагу привертала компанія
Хімічні речовини, яких іще кілька років тому навіть не існувало, тепер є об’єктом пильної уваги і проходять клінічні випробування.
Тільки час покаже, чи ці клінічні випробування виявляться успішними. Історія медицини рясніє прикладами обману, шарлатанства й шахрайства, що були пов’язані з процесом старіння. Однак наука, на відміну від забобонів, ґрунтується на даних, які можна відтворити, перевірити і спростувати. Сьогодні Національний інститут старіння ініціює програми, що мають на меті випробування різноманітних речовин щодо їхнього впливу на старіння. Побачимо, чи ці дослідження, які дали такі цікаві результати на тваринах, продовжать на людях.
ЧИ МУСИМО МИ ВМИРАТИ?
Вільям Гейзелтайн, один із піонерів у галузі біотехнологій, якось сказав мені: “Природа життя - не смертність. Це безсмертя. ДНК - це безсмертна молекула. Вперше вона з’явилася, мабуть, 3,5 мільярда років тому4. Та сама молекула, через дублювання, існує й сьогодні... Це правда, що ми зношуємось, але ми вже говорили, що колись у майбутньому людина, ймовірно, зможе це змінити. Спочатку продовжити життя вдвічі або й утричі. І можливо, якщо ми достатньо добре зрозуміємо наш мозок, - продовжити існування нашого тіла й нашого мозку до безмежності. І не думаю, що це буде якийсь неприродний процес”.
Біологи-еволюціоніс ги зазначають, що еволюційного тиску тварини зазнають у репродуктивному віці. Після закінчення репродуктивного віку тварина може, фактично, ставати тягарем для групи, і, можливо, тому еволюція запрограмувала тварин так, що вони вмирають від старості. Отже, ймовірно, що ми запрограмовані вмирати. Однак не виключено, що ми можемо перепрограмувати себе так, щоб жити довше.
Справді, якщо подивитися, приміром, на ссавців, то з’ясується, що чим більша тварина, тим повільніше у неї відбувається обмін речовин і тим довше вона живе. Наприклад, миші спалюють величезну кількість калорій з розрахунку на одиницю ваги тіла і живуть лише близько чотирьох років. У слонів обмін речовин значно повільніший, і вони живуть до сімдесяти років. Якщо обмін речовин коре- люється з накопиченням помилок, то це, очевидно, узгоджується з ідеєю, що тварина живе довше, якщо в неї повільніший обмін речовин. (Це може пояснити англійську ідіому “спалювати свічку з обох кінців”, що означає “не шкодувати себе, перевтомлюватись”. Якось я читав оповідання про те, як одному чоловікові джин пообіцяв виконати будь-яке його бажання. Той відразу захотів жити 1000 років. Джин виконав це бажання і перетворив чоловіка на дерево.)
