Формою ракета з прямоточним термоядерним двигуном нагадує ріжок для морозива. Розтруб всмоктує водень, який потрапляє у двигун, де нагрівається і з’єднується з іншими атомами водню. Бассард обчислив: якщо прямоточний термоядерний двигун вагою 1000 тон постійно зберігатиме прискорення 32 фути на секунду в квадраті (тобто прискорення вільного падіння на Землі), то лише за один рік він розженеться до 77 відсотків швидкості світла. Оскільки прямоточний термоядерний двигун може працювати безкінечно, то, теоретично, зоряний корабель із таким двигуном міг би вийти за межі нашої галактики й досягнути галактики Андромеди, розташованої на віддалі 2 мільйони світлових років від Землі, лише за 23 роки за годинниками на борту цього корабля. (Згідно зі спеціальною теорією відносності Айнштайна, час на борту зоряного корабля сповільнюється; отже на Землі можуть проминути мільйони років, а тим часом астронавти постарішають лише на 23 роки.)
Ідея прямоточного термоядерного двигуна має кілька слабких місць. По-перше, оскільки в міжзоряному просторі трапляються здебільшого протони, то термоядерний двигун муситиме спалювати чистий водень, а від цього утворюється не надто багато енергії. (Термоядерний синтез водню можна здійснювати різними способами. В експериментальних термоядерних установках на Землі сьогодні надають перевагу циклові дейтерій-тритій, що вивільняє великий обсяг енергії. Однак у відкритому космосі водень існує у вигляді окремих протонів, відтак термоядерний двигун може з’єднувати тільки протони з протонами, що дає менше енергії, ніж синтез дейтерію з тритієм.) Проте Бассард продемонстрував, що якщо додати до паливної суміші трохи вуглецю, то вуглець діятиме як каталізатор, і утворюватиметься величезна кількість енергії, достатня для зоряного корабля.
По-друге, розтруб спереду корабля мусить бути величезний - діаметром близько 160 кілометрів, - щоб зібрати достатньо водню, відтак його доведеться будувати просто в космосі.
Прямоточний термоядерний двигун збирає водень із міжзоряного простору, і тому теоретично він може працювати вічно.
Є іще одна нерозв’язана проблема. У 1985 році інженери Роберт Зубрін і Дейна Ендрюс показали, що опір середовища не дасть зоряному кораблю з прямоточним термоядерним двигуном розігнатися до близькосвітлової швидкості. Цей опір зумовлений наявністю в космічному просторі атомів водню. Однак розрахунки цих інженерів ґрунтуються на деяких припущеннях, що можуть не справдитись у випадку прямоточних термоядерних двигунів майбутнього.
Наразі, доки ми не опануємо краще термоядерний цикл протон- протон (і не зрозуміємо природу опору іонів у космосі), питання прямоточного термоядерного двигуна залишатиметься відкритим. Але якщо ці інженерні проблеми колись удасться розв’язати, то прямоточний термоядерний двигун напевно розглядатимуть як один із найкращих варіантів.
РАКЕТИ НА АНТИМАТЕРІЇ
Інша виразна можливість - використати для зоряного корабля найпотужніше джерело енергії у Всесвіті - антиматерію. Антиматерія — це протилежність матерії, з протилежним зарядом; приміром, електрон має негативний заряд, а електрон з антиматерії (позитрон) має позитивний заряд. При контакті звичайна матерія й антиматерія анігілюють. Фактично, в чайній ложечці антиматерії міститься достатньо енергії, щоб знищити цілий Нью-Йорк разом із передмістями.
Антиматерія настільки потужна, що зловмисники в романі Дена Брауна
У принципі, антиматерія - ідеальне паливо для зоряного корабля. Джеральд Сміт з Університету штату Пенсильванія
