обчислив, що 4 міліграмів антиматерії вистачило б, щоб долетіти до Марса, а якихось сто грамів домчали б космічний корабель до найближчих зірок. Антиматерія при анігіляції дає в мільярд разів більше енергії, ніж такий самий обсяг звичайного ракетного палива. Двигун з антиматерії виглядав би доволі просто. У ракетну камеру подається постійний потік частинок антиматерії; там він з’єднується зі звичайною матерією, і відбувається потужний вибух. Гази від вибуху вистрілюють з одного кінця камери, створюючи тягу.
До втілення цієї мрії нам іще дуже далеко. Наразі фізикам удалося створити антиелектрони й антипротони, а також атоми антиводню, в яких антиелектрон кружляє довкола антипротона. Це зробили в ЦЕРНі, а також у Національній лабораторії прискорення елементарних частинок імені Енріко Фермі (Фермілаб), що недалеко від Чікаго, на теватроні - другому за величиною прискорювачі частинок у світі (більший за нього тільки великий адронний колайдер у ЦЕРНі). В обох лабораторіях фізики пустили пучок високоенергетичних частинок у мішень, в результаті чого стався викид частинок, серед яких були антипротони. За допомогою потужних магнітів антиматерію відділили від звичайної матерії. Потім антипротони сповільнили і дали їм з’єднатися з антиелектронами, і так утворились атоми антиводню.
Дейв Маꥳнніс, фізик у Фермілабі, вже довго й наполегливо думає над практичним застосуванням антиматерії. Ми з ним стояли біля теватрона, і він пояснював мені складну економіку антиматерії. Єдиний відомий спосіб постійно виробляти антиматерію, наголошував він, - це за допомогою прискорювачів частинок на кшталт теватрона; однак такі пристрої страшенно дорогі і створюють лише мізерну кількість антиматерії. Наприклад, 2004 року великий адронний колайдер у ЦЕРНі створив кілька трильйонних грама антиматерії, що коштувало 20 мільйонів доларів. За такої вартості виготовлення достатньої кількості антиматерії для зоряного корабля означало б банкрутство цілої світової економіки. Двигуни на антиматерії, казав Маꥳнніс, - це якась шалена ідея. Вони, безумовно, не суперечать законам фізики. Однак вартість створення такого двигуна в найближчому майбутньому залишатиметься для нас непідйомною.
Одна з причин, чому антиматерія потребує таких неймовірних коштів, - це те, що прискорювачі частинок, за допомогою яких її добувають, страшенно дорогі. Однак ці прискорювачі частинок універсальні пристрої, призначені передусім для добування різних екзотичних субатомних частинок, а не частинок антиматерії. Це інструменти для проведення досліджень, а не промислові апарати. Імовірно, вартість антиматерії можна було б істотно знизити, якщо розробити новий тип прискорювача частинок, спеціально призначений створювати більші обсяги антиматерії. Тоді можна було б налагодити масове виробництво таких пристроїв і добувати істотну кількість антиматерії. Гарольд Ґерріш із НАСА вважає, що вартість антиматерії може з часом знизитись до 5000 доларів за мікрограм.
Інший варіант - знайти у відкритому космосі метеорит з антиматерії. Якби такий об’єкт знайшовся, то енергії з нього з лихвою вистачило б для зоряного корабля. До речі, європейський космічний апарат
Якщо в космосі виявляться великі обсяги антиматерії, то щоб її зібрати, будуть потрібні якісь великі електромагнітні сітки.
Отже, хоч міжзоряні ракети на антиматерії однозначно не суперечать законам фізики, цілком імовірно, що до кінця цього сторіччя вартість антиматерії знизити не вдасться. Проте якщо це станеться, двигуни на антиматерії розглядатимуть як один із найкращих варіантів для зоряного корабля.
НАНОКОРАБЛІ
Під впливом спецефектів у фільмах
