наперсток, голку або й ще менші. Ми наперед переконані, що зоряний корабель мусить бути велетенський, як
Вінтон Серф, один із “батьків інтернету”, передбачає крихітні нанокораблі, що зможуть досліджувати не лише Сонячну систему, а й - із часом - самі зірки. Він каже: “Дослідження Сонячної системи стане набагато ефективнішим, якщо ми створимо малесенькі, однак потужні нанопристрої, які б легко було доправити на поверхню, під поверхню і в атмосферу сусідніх планет і супутників... Ці можливості можна навіть екстраполювати на міжзоряні дослідження”.9
У природі ссавці народжують лише по декілька дітей і піклуються, щоб усі вони вижили. Комахи ж плодять величезне потомство, з якого виживає лише невеличка частка. Обидві стратегії дають змогу біологічним видам існувати впродовж мільйонів років. Аналогічно, замість того, щоб запускати в космос один дорогий зоряний корабель, ми можемо запустити мільйони крихітних зоряних корабликів, кожний з яких коштуватиме копійки і потребуватиме дуже мало палива.
Ця концепція змодельована за однією дуже успішною стратегією, що спостерігається в природі: стратегією рою. Птахи, бджоли та інші крилаті тварини літають роями або зграями. Гуртом літати безпечніше, а крім того, зграя ще й виконує функцію системи раннього попередження. Якщо в одній частині зграї трапляється щось небезпечне - приміром, нападає хижак, - ця інформація швидко передається решті зграї. Зграя також доволі ефективна в сенсі енергії. Птахи, коли вони летять характерним “клином”, використовують турбулентні потоки від крила птаха попереду, а отже, витрачають менше енергії на політ.
Науковці розглядають рій як “суперорганізм”, який начебто має власний інтелект, незалежний від здібностей окремих особин. Приміром, мурахи мають дуже просту нервову систему і крихітний мозок, однак гуртом вони можуть побудувати складну споруду - мурашник. Науковці сподіваються використати деякі з цих уроків природи для розробки “рійних” роботів, які можуть колись вирушити до інших планет і зірок.
Це схоже на гіпотетичну концепцію “розумного пилу”, що її саме розробляє Пентагон: у повітрі розпорошують мільярди частинок, кожна оснащена крихітними сенсорами, які мають збирати інформацію. Кожний окремий сенсор не надто “розумний”, але разом вони можуть назбирати гори інформації. Агентство перспективних оборонних дослідницьких проектів (
Науковців теж цікавить ця концепція. Вони могли б за допомогою “розумного пилу” спостерігати одночасно за тисячами різних місць під час ураганів, гроз, вивержень вулканів, землетрусів, паводків, лісових пожеж та інших природних явищ. Приміром, у фільмі
