Ці сурогати й аватари неможливі сьогодні, але можуть стати можливими в майбутньому.
Нещодавно робота
Хоч це й доволі примітивна демонстрація торжества розуму над матерією, у майбутні кілька десятків років науковцям, очевидно, вдасться збільшити набір рухів робота, якими можна буде керувати самою думкою, а також створити зворотний зв’язок, так щоб ми могли “відчувати” нашими новими роботизованими руками. Спеціальні окуляри чи контактні лінзи дадуть нам змогу бачити те, що бачить робот, отже, врешті-решт ми можемо здобути повний контроль над його рухами.
Це може також частково розв’язати проблему імміграції для Японії. Робітники можуть перебувати в різних країнах і керувати роботами на відстані тисяч миль за допомогою мозкових сенсорів. Отже, інтернет зможе передавати думки не лише “білих комірців”, а й “синіх комірців” і перетворювати ці думки на фізичні рухи. Це може означати, що роботи стануть обов’язковим елементом у будь-якій державі, що бореться зі зростанням витрат на охорону здоров’я і браком робочої сили.
Керування роботами за допомогою мозкових сенсорів може мати застосування і в інших сферах. У будь-якому небезпечному середовищі (наприклад, під водою, поблизу високовольтних ліній, на пожежі) роботів, керованих думкою, можна використовувати для порятунку людей. Або ж на дні моря роботів можна з’єднати безпосередньо з людьми, так щоб люди могли керувати цими роботами самою думкою. Оскільки сурогат мав би надлюдські можливості, то він міг би ловити злочинців (за умови, що ці злочинці не матимуть власних сурогатів з надлюдськими можливостями). Ми могли б мати всі переваги від злиття з роботами, зовсім не змінюючи наших тіл.
Така технологія насправді може виявитись корисною для космічних досліджень, коли нам треба буде керувати постійною базою на Місяці. Наші сурогати могли б виконувати всі небезпечні функції, пов’язані з обслуговуванням цієї бази, а астронавти тим часом залишалися б на Землі у безпеці. Досліджуючи поверхню позаземного об’єкта, астронавти використовували б надзвичайну силу й надлюдські можливості роботів. (Утім, це було б неможливо, якби астронавти перебували на Землі й хотіли керувати сурогатами на Марсі, оскільки радіосигнал долає відстань від Землі до Марса і назад приблизно за 40 хвилин. Але це було б можливо, якби астронавти залишалися на постійній базі на Марсі, в безпеці, а сурогати тим часом пересувалися б поверхнею Марса й виконували б усі небезпечні завдання.)
ЯК ДАЛЕКО МОЖЕ ЗАЙТИ ЗЛИТТЯ З РОБОТАМИ
Піонер у галузі роботизації Ганс Моравек пішов на кілька кроків далі й уявив екстремальний варіант такого сценарію: ми стаємо такими самими роботами, як ті, яких ми самі створили. Він пояснив мені, як ми могли б з’єднатися з нашими творіннями-роботами за допомогою хірургічної операції, в якій кожний нейрон нашого мозку замінили б транзистором усередині робота. На початку цієї операції ми лежимо поряд із роботом, що не має мозку. Хірург-робот бере кожний кластер сірої речовини нашого мозку, дублює його, транзистор за транзистором, з’єднує нейрони з транзисторами і кладе транзистори в порожній череп робота. Після того як кожний кластер нейронів продубльований у роботі, його викидають. Ми перебуваємо в повній свідомості під час цієї делікатної операції. Частина нашого мозку залишається всередині нашого старого тіла, а інша частина тепер складається з транзисторів і перебуває всередині нашого нового тіла-робота. До кінця операції наш мозок повністю перенесено в тіло робота. Тепер ми маємо не тільки тіло робота, а й усі його переваги: безсмертя в надлюдському тілі, досконалому на вигляд. Це не буде можливо в двадцять першому сторіччі, але стане варіантом у двадцять другому.
