Навіть ті види поведінки, що колись уважалися складними, тепер розкривають своє генетичне коріння. Приміром, полівки моногамні, а лабораторні миші нерозбірливі в статевих зв’язках. Ларрі Янґ з Університету Еморі шокував світ біотехнологій, продемонструвавши, що за допомогою одного гена полівки можна створити мишу, що виявлятиме моногамні риси. Кожна тварина має іншу версію конкретного рецептора для одного з пептидів мозку, що відповідає за соціальну поведінку і спарювання. Янґ пересадив ген полівки, який відповідає за цей рецептор, звичайним мишам і виявив, що ці миші почали поводитись радше як моногамні полівки.
“Хоча в еволюції складних форм соціальної поведінки, таких, як моногамія, найімовірніше, задіяно багато генів, - каже Янґ, - зміни у функціонуванні навіть одного-єдиного гена можуть вплинути на окремі компоненти такої поведінки, приміром, на пошук партнера”.10
Депресія і щастя теж можуть мати генетичне коріння. Віддавна відомо, що є люди, які залишаються щасливими навіть попри те, що їм довелося пережити трагічні події. Вони в усьому бачать світлий бік, навіть у невдачах, від яких хтось інший міг би впасти у відчай. Переважно такі люди водночас мають краще здоров’я. Гарвардський психолог Деніел Ґілберт розповів мені, що є одна теорія, яка могла б це пояснити. Можливо, ми народжуємося із якимсь “заданим рівнем щастя”. Протягом життя ми можемо дещо відхилятися від цього заданого рівня в той чи інший бік, але загалом цей рівень встановлюється при народженні. Можливо, в майбутньому науковці навчаться змінювати цей рівень щастя за допомогою ліків або генної терапії - особливо в тих людей, які страждають хронічною депресією.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
До середини сторіччя науковці визначать і навчаться змінювати чимало окремих генів, що відповідають за різноманітні риси людини. Втім, це не означає, що людство відразу матиме з цього користь. Попереду ще залишатиметься тривала й складна робота щодо усунення побічних ефектів і небажаних наслідків, яка може розтягнутися на багато десятків років.
Приміром, Ахіллес, що очолював переможних греків в епічній битві з троянцями, був невразливий у бою. Однак його сила мала один фатальний недолік. Коли герой був немовлям, мати занурила його в чарівну річку Стікс, аби він став невразливим. При цьому вона мусила тримати Ахіллеса за п’ятку, яка, на прикрість, залишилась єдиним уразливим місцем на його тілі. Пізніше, під час Троянської війни, Ахіллес загинув від стріли, що влучила йому в п’ятку.
Сьогодні науковці замислюються, чи ті нові лінії створінь, що їх вони виводять у лабораторіях, бува, не мають якоїсь прихованої ахіллесової п’яти. Приміром, сьогодні є близько тридцяти трьох різних ліній “розумних мишей” з поліпшеною пам’яттю і кмітливістю. Однак виявилось, що краща пам’ять має один несподіваний побічний ефект: “розумні миші” іноді бувають паралізовані страхом. Якщо їх піддати надзвичайно м’якій дії електричного струму, то вони тремтять з жаху. “Це так, начебто вони пам’ятають надто багато”, - каже Алчіно Сілва з Каліфорнійського університету в Лос- Анджелесі, який створив власну лінію “розумних мишей”." Тепер науковці розуміють, що для того, аби нормально сприймати цей світ і організовувати знання, забувати так само важливо, як і пам’ятати. Мабуть, щоб організовувати наші знання, ми мусимо просто відкидати багато інформації.
Це нагадує одну історію з 1920-х років про чоловіка з фотографічною пам’яттю, яку задокументував російський невролог А. Р. Лурія. Прочитавши
Науковці вважають, що між забуванням і запам’ятовуванням має бути належний баланс.13 Якщо забувати
