надто багато, то можна забути біль попередніх помилок, але водночас можна забути і якісь важливі факти й уміння. Якщо ж пам’ятати надто багато, то можна запам’ятати якісь важливі подробиці, але водночас пам’ять про минулі страждання й невдачі часом може паралізувати. Тільки розумний компроміс між забуванням і запам’ятовуванням може забезпечити оптимальне сприйняття життя.
Культуристи вже сьогодні вдаються до різноманітних пігулок і методів терапії, які обіцяють їм славу. Гормон еритропоетин збільшує кількість червоних кров’яних тілець, що містять кисень, а це підвищує витривалість організму. Оскільки еритропоетин згущує кров, то він також підвищує ризик інсульту і серцевого нападу. Ін- суліноподібні чинники росту корисні, оскільки допомагають протеїнам нарощувати м’язи, однак їх пов’язують із ростом пухлин.
Навіть якщо з’являться закони, що заборонятимуть генетичні поліпшення, зупинити їх буде складно. Приміром, батьки запрограмовані еволюцією на те, щоб дати своїм дітям усі можливі переваги. З одного боку, це може означати дати їм уроки скрипки, балету й заняття спортом. Однак, з іншого боку, це може означати бажання вдосконалити дітей генетично - дати їм кращу пам’ять, увагу, атлетичні здібності і, можливо, навіть зовнішність. Якщо якісь батьки дізнаються, що їхня дитина в чомусь конкурує з сусідською, а та, за чутками, була генетично поліпшена, то в таких батьків виникне величезна спокуса дати своїй дитині такі самі переваги.
Ґреґорі Бенфорд якось сказав: “Усі ми знаємо, що привабливим людям ведеться добре. Які батьки встоять перед аргументом, що вони мусять забезпечити дитині потужну підтримку в прекрасному новому світі, де панує жорстка конкуренція?”14
До середини сторіччя генетичні поліпшення можуть стати звичною справою. Щобільше, вони навіть можуть стати неминучими, якщо ми маємо намір досліджувати Сонячну систему і жити на негостинних планетах.
Дехто каже, що нам варто моделювати гени, щоб стати здоровішими і щасливішими. Інші вважають, що слід обмежитися косметичними поліпшеннями. Головне питання полягає в тому, наскільки далеко все це зайде. В будь-якому разі контролювати поширення “генів на замовлення”, що поліпшують зовнішність і здібності, буде чимдалі складніше. Ми не хочемо, щоб людство розділилося на окремі генетичні фракції - поліпшених і не поліпшених, - але суспільству доведеться вирішити демократичним шляхом, як далеко варто заходити з цією технологією.
Особисто я вважаю, що будуть ухвалені закони, які регулюватимуть застосування цієї потужної технології; можливо, вони дозволятимуть генну терапію для лікування хвороб і відновлення дієздатності пацієнта, однак обмежуватимуть її застосування для суто косметичних потреб. Це означає, що з часом може з’явитися чорний ринок, де можна буде одержати відповідні послуги, оминувши закон, тож, можливо, колись нам доведеться жити в суспільстві, де невеличка частка людей буде генетично поліпшена.
Здебільшого, це не повинно мати катастрофічних наслідків. Уже сьогодні можна поліпшувати зовнішність за допомогою пластичної хірургії, отже, можливо, що генна інженерія для цього й не знадобиться. Однак небезпека може виникнути, якщо хтось захоче змінити за допомогою генної інженерії власний характер. Імовірно, поведінкою керують багато генів, які взаємодіють між собою складними способами, тож спроби моделювання поведінкових генів можуть спричинити небажані побічні ефекти. На їх вивчення може піти багато десятків років.
Однак що можна сказати про найголовніше генетичне вдосконалення - продовження тривалості людського життя?
ДАЛЕКЕ МАЙБУТНЄ (ВІД 2070 ДО 2100 РОКУ)
ЧИ МОЖЛИВО ЗУПИНИТИ СТАРІННЯ?
