відомого роману Оскара Вайлда
Нобелівський лауреат Річард Фейнман сказав: “У біології наразі не виявлено нічого, що б свідчило про неминучість смерті. Із цього я роблю висновок, що смерть зовсім не є неминучою і рано чи пізно біологи з’ясують, що саме спричиняє цю неприємність, і що цю жахливу універсальну хворобу, тобто тимчасовість людського тіла, колись вилікують”.15
Дію другого закону термодинаміки можна побачити на прикладі жіночого статевого гормону естрогену, що підтримує в жінках молодість і енергію до настання менопаузи; потім процес старіння пришвидшується і рівень смертності підвищується. Естроген діє на жіночий організм приблизно так само, як високооктановий бензин діє на спортивний автомобіль. Автомобіль функціонує чудово, однак коштом більшого спрацювання двигуна. У жінок це клітинне спрацювання може виявитися у вигляді раку грудей. Відомо, що ін’єкції естрогену пришвидшують розвиток раку грудей. Тож можливо, що за молодість і енергію до настання менопаузи жінки розплачуються зростанням загальної ентропії - іноді, зокрема, раком грудей. (З’явилось чимало теорій, які намагаються пояснити, чому останнім часом випадки захворювання на рак грудей почастішали, однак усі вони доволі суперечливі. Згідно з однією теорією, це частково пов’язане з загальною кількістю менструальних циклів у жінки. У давні часи жінки після досягнення статевої зрілості й аж до настання менопаузи були здебільшого весь час вагітні, а незадовго після менопаузи вмирали. Це означає, що менструальних циклів у них було небагато, а рівень естрогену низький; можливо, тому й рівень захворювання на рак грудей у ті часи був відносно низький. Сьогодні дівчата дозрівають раніше, мають багато менструальних циклів, народжують у середньому 1,5 дитини, живуть іще довго після настання менопаузи, а відтак значно більше піддаються дії естрогену, що й зумовлює почастішання випадків захворювання на рак грудей.
Останнім часом з’явилась ціла низка цікавих фактів стосовно генів і старіння. По-перше, дослідники показали, що можна вивести тварин, які житимуть довше, ніж зазвичай, з покоління в покоління. Зокрема, у лабораторіях вивели дріжджові клітини, круглих червів і плодових мушок, що живуть довше, ніж звичайні. Науковий світ був приголомшений, коли Майкл Роуз з Каліфорнійського університету в Ірвіні оголосив, що йому вдалося за допомогою селекції збільшити тривалість життя плодових мушок на 70 відсотків. У його “супермух”, або мух-Мафусаїлів, виявили більшу кількість антиоксиданту супероксиддисмутази, що сповільнює шкідливу дію вільних радикалів. У 1991 році Томас Джонсон з Університету штату Колорадо в Боулдері визначив ген, який назвав
Науковці вже визначили кілька генів (
Виводити дріжджові клітини, які живуть довше, відносно просто; значно складніше “виводити” людей, оскільки ті живуть так довго, що випробувати той чи інший метод майже неможливо. Однак визначати гени, що відповідають за старіння, в майбутньому, можливо, будуть швидше, особливо коли кожний із нас матиме карту власного геному на компакт-диску. На той час науковці матимуть величезну базу даних з мільярдами генів, які можна буде аналізувати за допомогою комп’ютерів. Науковці зможуть вивчати мільйони генів двох категорій людей - молоді й старих. Порівнявши ці дві категорії, можна буде визначити, де саме на генетичному рівні відбувається старіння. Попередній аналіз уже дав змогу виявити близько шістдесяти генів, у яких, схоже, зосереджене старіння.
