Історія знає королів і полководців, що мали владу над цілими імперіями, але одна річ завжди була їм непідвладна: старіння. Відтак, пошук безсмертя - одне з найдавніших прагнень людства.
У Біблії Бог виганяє Адама і Єву з Едему за те, що ті не послухалися його наказу й скуштували плід пізнання. Бог боявся, що Адам і Єва можуть скористатися цим знанням, аби розкрити таємницю безсмертя й самим стати богами. У Книзі Буття (3: 22) сказано: “Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро і зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, - і не жив повік-віку”.
Окрім Біблії, один із найдавніших і найвидатніших текстів у людській цивілізації, який походить приблизно з 2700 року до нашої ери, - це
Оскільки
Чимало давніх царів - зокрема імператор Цінь, що близько 200 року до н. е. об’єднав Китай, - посилали величезні флотилії на пошуки Фонтану молодості, однак знайти його нікому не вдалося. (За легендою, імператор Цінь наказав своїй флотилії не повертатися, доки моряки не знайдуть Фонтану молодості. Команда не змогла знайти цього Фонтану, однак боялася вертатися ні з чим, і тому заснувала Японію.)
Науковці довгий час вважали, що тривалість життя фіксована й незмінна, і науці не під силу щось із цим зробити. Проте за останні кілька років це переконання розсипалось під натиском приголомшливих експериментальних даних, що докорінно змінили ситуацію в цій науковій сфері. Геронтологія, що колись була тихою заводдю в біологічній науці, тепер стала одним із найдинамічніших напрямів. На дослідження в цій сфері йдуть сотні мільйонів доларів, і вже навіть розглядаються можливості їхнього комерційного застосування.
Сьогодні науковці розкривають таємниці процесу старіння, і генетика, очевидно, виконує тут важливу роль. У тваринному світі ми бачимо найрізноманітнішу тривалість життя. Приміром, наша ДНК відрізняється від ДНК нашого найближчого генетичного родича - шимпанзе - лише на 1,5 відсотка, однак ми живемо в півтора раза довше. Можливо, проаналізувавши ту жменьку генів, що відділяє нас від шимпанзе, ми зможемо з’ясувати, чому живемо настільки довше від наших генетичних родичів.
Це, своєю чергою, дало нам “єдину теорію старіння”, що з’єднує окремі нитки дослідження в єдине зв’язне полотно. Тепер науковці знають, що таке старіння. Це накопичення помилок на генетичному і клітинному рівні. Ці помилки можуть накопичуватись різними способами. Приміром, обмін речовин породжує вільні радикали й процеси окислення, що пошкоджують делікатну молекулярну механіку наших клітин і спричиняють старіння; помилки можуть накопичуватись у вигляді молекулярних уламків, що скупчуються всередині і ззовні клітин.
Накопичення цих генетичних помилок - це побічний продукт другого закону термодинаміки: загальна ентропія (тобто хаос) завжди збільшується. Саме тому іржавіння, гниття, розкладання тощо - це універсальні властивості життя. Другого закону термодинаміки уникнути неможливо. Все у світі, від квітів на полях до наших тіл, і навіть сам Усесвіт - усе приречене постаріти і вмерти.
Однак у цьому законі є одна маленька, проте важлива лазівка, оскільки він стверджує, що завжди збільшується загальна ентропія системи. Це означає, що насправді можна зменшити ентропію в одному місці й зупинити старіння, за умови що десь в іншому місці ентропія збільшиться. Отже, можна помолодшати коштом створення хаосу деінде. (Ця ідея лежить в основі
