Діґорі егоїстичний хлопчисько! І решта його варті. Якщо їм кортить вкоротити собі віку, то це їхня справа. Але до чого тут я? Вони про це, схоже, і не думають. Ніхто про мене не дбає”.
Отож, коли юрмисько звірів рушило до нього, дядько розвернувся і чимдуж дременув навтьоки. Тепер було важко не помітити, що повітря цього юного світу справді пішло старому панові на користь. У Лондоні він почувався занадто древнім для пробіжок, та зараз дядечко мчав зі швидкістю, з якою на стометрівці залишив би далеко позаду чемпіонів будь- якої підготовчої школи в цілій Англії. Приємно було дивитися, як бадьоро майорять позаду нього поли його пальта. Та жодного сенсу в тому все одно не було. Більшість звірів були спритними бігунами, до того ж це була перша гонитва в їхньому житті, й усі з насолодою викладалися до решти. Звідусіль лунало:
- За ним! За ним!
- Мабуть, він і є Лизло!
- Жени його!
- Мерщій! Учвал!
- Заганяй!
- Оточуй!
- Тримай його, тримай!
- Урааааа!
За мить дехто зі звірів уже дістався мети. Гонитва розтяглася в лінію та відрізала дядечкові шляхи до втечі. Ирго заганяли в коло. Куди б сердешний не глянув, звідусіль до нього гцирився жах. Над бідакою нависали грізні роги лосів та велетенська морда слона. Важелезні, похмурі ведмеді та вепри ревли й рохкали позаду. Жорстокі пантери та леопарди розглядали його зі знущальними гримасами (так йому ввижалося), метляючи хвостами. Більше за все дядечка Ендрю шокували повсюдно розчахнуті пащеки. Бідним тваринам просто треба було відсапатися, та старий страхопуд був упевнений, що його збираються зжерти.
Дядечко невпинно тремтів і борсався з боку в бік. Він і за кращих часів не надто захоплювався тваринами, бо переважно боявся їх, а після довгих років, згаяних на жорстокі досліди над звірами, цей страх лише зміцнів.
- Отож, містере, - запитав Бульдог у своїй звичайній діловитій манері, - то хто ви є: тварина, рослина чи мінерал?
Саме це він і сказав, але все, що почув дядько Ендрю, було:
- Еррррррааахррр!
Розділ одинадцятий
ДІҐОРІ ТА ЙОГО ДЯДЬКО ОПИНЯЮТЬСЯ В ХАЛЕПІ
Ви, мабуть, подумати, що звірі були геть дурненькі, бо не змогли самотужки второпати, що дядько Ендрю однієї породи з
