-  Поллі, не роби дурниць! - вигукнув хлопець. - Не чіпай ці штуки!

Але запізно. Коли Діґорі закричав, рука дівчинки вже торкнулася одного з дивних перснів. Тієї ж миті, без найменшого спалаху, шуму або ще чогось такого, Поллі зникла. Діґорі та дядько Ендрю залишилися в кімнаті самі.

Розділ другий

ДІҐОРІ ТА ЙОГО ДЯДЕЧКО

Це було так несподівано й настільки взагалі ні на що не схоже, навіть на страшний сон, що Діґорі загорлав не своїм голосом, але вмить відчув дядькову долоню на своєму роззявленому роті.

-  Навіть не потикайся! - просичав той хлопцеві на вухо. - Почнеш горлопанити - почує твоя мамуня. А ти ж знаєш, чим для неї може закінчитися переляк.

Як Діґорі потім зізнавався, його тоді мало не знудило від ницості дядькового шантажу. Але кричати він, ясна річ, більше не став.

-  Отак воно краще, - мовив дядько Енд- рю. - Мабуть, ти просто на хвильку втратив контроль. Це й справді шокує, коли вперше на власні очі бачиш, як людина зникає невідь- куди. Я сам ледь не зомлів, коли однієї ночі побачив, як моя піддослідна морська свинка буквально розчинилася в повітрі.

-  Це було тоді, як ви кричали? - поцікавився Діґорі.

-  О, то ти чув? Сподіваюся, ти не шпигуєш за мною, мій хлопчику?

-  Ні, не шпигую, - обурено зашарівся Діґорі. - Але що ж таки сталося з Поллі?

-  Привітай мене, мій дорогенький, - виголосив дядько, радісно потираючи руки. - Мій дослід увінчався успіхом. Дівчинка щезла... зникла... взагалі з нашого світу!

-  Що ви з нею зробили?

-  Я відіслав її... що ж... у певне інше місце.

-  Це тобто як? - не зрозумів Діґорі.

Дядечко Ендрю сказав, умощуючись у кріслі:

-  Г аразд, я тобі все розповім. Може, ти колись чув про стареньку місіс Ляфей?

-  Це моя двоюрідна бабця, чи щось таке? - згадав Діґорі.

-  Не зовсім так, - сказав дядько Ендрю. - Вона була моєю хрещеною матір’ю. Це її фото, там, на стіні.

Діґорі роззирнувся і побачив потьмянілу світлину із зображеною на ній старенькою жінкою в капелюшку І тут пригадалося: колись він уже бачив фото цієї пані - у прадавньому комоді, ще вдома, за містом. Тоді він ще запитав маму, хто це, і, схоже, матері не надто кортіло розмовляти на цю тему Обличчя старої було не дуже приємним, хоча, як подумав Діґорі, на тих старих знімках нічого до пуття не розбереш

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату
×