стіні плющу. Тук-тук, застукала палка по каменю, і знову: тук-тук, а тоді раптом - бум-бум - зазвучало зовсім по-іншому, порожнистим, дерев’яним голосом.
- О Господи! - вигукнув Едмунд.
- Нам слід розчистити цей плющ, - сказав Пітер.
- Ой, облишмо, - мовила Сьюзан. - Ми можемо зайнятись цим уранці. Якщо вже мусимо провести ніч тут, мені не хочеться, щоб позаду мене були відчинені двері та велика чорна діра, з якої будь-що може вилізти, вже не кажучи про вогкість та протяг. До того ж, незабаром стане темно.
- Сьюзан! Як ти можеш? - скрикнула Люсі, кинувши на неї сповнений докору погляд. Проте обоє хлопців надто захопилися, аби прислухатися до поради Сьюзан. Вони віддирали плющ руками та з допомогою Пітерового кишенькового ножа, поки той не зламався. Тоді в хід пішов ніж Едмунда. І ось уже все навколо вкрилося купами плюща; невдовзі двері були розчищені.
- Зачинені, звісно, - сказав Пітер.
- Але дерево повністю прогнило, - мовив Едмунд. - Ми можемо за мить розламати двері на шматки - матимемо чудову деревину для вогнища. Давайте-но!
Часу все ж знадобилося більше, ніж вони очікували, а ще, навіть до того, як діти закінчили, Велика Зала поступово занурилася у півморок, і над видноколом виткнулося кілька зірок. Тепер не лише Сьюзан злегка здригалась - хлопці стояли над купою потрощеної деревини, відтираючи бруд з долонь
і вглядаючись у холодну темінь проламаного ними отвору.
Потрібен смолоскип, - сказав Пітер.
- Ох, який у цьому сенс? - запротестувала Сьюзан. - І, як сказав Едмунд...
- Але зараз я цього не кажу, - перервав її Едмунд. - Я досі не розумію, але ми можемо розібратися з цим пізніше. Сподіваюся, ти спускаєшся, Пітере?
- Ми мусимо, - сказав Пітер. - Веселіше, Сьюзан. Яка користь із того, що тепер, коли ми повернулись до Нарнії, ми будемо поводитися, наче діти. Ти тут королева. І в кожному разі ніхто не зможе заснути від думок про цю таємницю.
Вони спробували зробити смолоскипи із довгих палиць, однак зусилля їхні зійшли нанівець. Якщо тримати палиці запаленим кінцем догори, вони затухають, якщо ж перевернути, вони обпікають руку і в очі потрапляє дим. Врешті-решт вони таки мусили вжити Едмун- дів електричний смолоскип; на щастя, то був подарунок на день народження всього лише тижневої давності, тож батарея майже не використалася. Едмунд зі світлом пішов наперед. Слідом ступала Люсі, за нею - Сьюзан, а Пітер ішов позаду.
- Я підійшов до початку сходів, - сказав Едмунд.
- Полічи їх, - мовив Пітер.
