сагайдак зі слонової кості був набитий стрілами, однак щодо Рогу...
- Ох, Сьюзан, - сказала Люсі. - Куди подівся Ріг?
- От лихо, - мовила Сьюзан після хвилинних роздумів. - Я пригадала. Я взяла його із собою останнього дня - тоді, коли ми полювали на Білого Оленя. Швидше за все, він загубився, коли ми потрапили в те місце - я маю на увазі Англію.
Едмунд присвиснув. Це справді була неабияка втрата, адже варто було лише дмухнути в чарівний Ріг, як допомога не барилася, де б ти не перебував.
- Ріг якраз міг би згодитися нам у цьому місці, - сказав Едмунд.
- Нічого, - сказала Сьюзан. - У мене все ще є лук.
і вона взяла його до рук.
- Тятива не зотліла, Сью? - запитав Пітер.
Чи то завдяки розлитій у повітрі скарбниці магії, чи з іншої причини, але лук все ще був у робочому стані. Стріляння з лука та плавання - речі, які вдавалися Сьюзан найкраще. Наступної ж миті вона зігнула лук і легенько смикнула за тятиву. Вона забриніла: її дрижання наповнило вібрацією всю кімнату, і цей тихий звук наповнив дитячі голови спогадами про давні часи набагато сильніше, ніж усе, що трапилося з ними досі. Усі битви, полювання й бенкети накотили на них, злившись воєдино.
Сьюзан розігнула лук і повісила сагайдак біля свого боку.
Тепер Пітер узяв до рук свій подарунок - щит із зображеним на ньому великим червоним левом та королівський меч. Він подув і злегка постукав ними об підлогу, щоб збити пил. Тоді прикріпив щит собі на руку, а меч повісив збоку. Спершу він побоювався, що меч міг заіржавіти й застрягнути в піхвах. Але ні. Єдиним різким рухом він висмикнув меча і підняв його вгору, де той заблищав у світлі смолоскипа.
- Це мій меч Ріндон, - сказав він. - Меч, яким я убив Вовка.
У його голосі з’явилися нові інтонації, які примусили інших відчути, що перед ними знову Великий Король Пітер. А тоді, після недовгої паузи, всі пригадали, що мусять берегти батарею.
Діти видряпались нагору, знову розпалили чимале вогнище і повлягапись близько одне від одного, гріючись. Хоча земля була твердою та незручною, всі вони швидко позасинали.
? Розділ третій ?
гном
У спанні просто неба найгірше те, що ти мусиш прокидатися так нестерпно рано. І коли вже прокинувся, мусиш одразу ж схоплюватися на рівні, бо на такій твердій землі надто незатишно. Справи стають геть кепськими, якщо насніданок не маєш нічого, крім яблук, ще й на вечерю напередодні ти мав самі лише яблука. Коли Люсі сказала - втім, досить правдиво - що раноктого дня випав чудовий, здавалося, більше нічого хо- рошогосказати неможливо. Едмундозвучивза- гальні почуття: “Ми
