просто мусимо вибиратися з цього острова.”
Напившись із колодязя й умивши обличчя, діти знову спустилися вниз за течією струмка, вийшли на берег і поглянули на канал, що відділяв Тх від материка.
- Ми мусимо його переплисти, - сказав Едмунд.
- Ця ідея добра для Сью, - мовив Пітер (Сьюзан нераз вигравала змагання з плавання у школі). - Але щодо решти з нас - я не певен.
Під “рештою” він насправді маа на увазі Едмунда, котрий не міг проплисти навіть двох дистанцій у шкільному басейні, та Люсі, яка взагалі ледь-ледь трималася на воді.
- Так чи інак, - сказала Сьюзан, - там можуть бути течії. Батько каже, що плавати у незнайомому місці - не надто мудро.
- Послухай мене, Пітере, - мовила Люсі.
- Я знаю, що не можу завиграшки плавати вдома - я маю на увазі, в Англії. Проте хіба ж ми не вміли плавати колись давно - якщо то було давно - коли були королями й королевами Нарнії? Ми ж могли тоді їздити верхи і ще багато чого уміли. Чи не думаєте ви, що?..
- Ох, але ж ми тоді були типу дорослими,
- сказав Пітер. - Ми царювали протягом довгих років і за той час навчилися різних речей. А зараз хіба ж ми не повернулися до нашого справжнього віку?
- Ой! - вигукнув Едмунд таким голосом, що всі відразу замовкли і прислухались до нього.
- Щойно я все зрозумів, - пояснив він.
- Зрозумів що? - запитав Пітер.
- Розгадку, усю цю таємницю, - сказав Едмунд. - Пам’ятаєте, над чим ми сушили голови минулої ночі: відколи ми покинули Нарнію, минув всього лише рік, проте все тут виглядає так, наче у Кер-Паравелі ніхто не жив протягом кількох сотень років? То що, ви не розумієте? Ви ж знаєте, що, хоча нам і здавало-
ся, ніби ми жили в Нарнії страшенно довго, насправді, коли ми повернулись назад крізь шафу, виявилося, що наша подорож не потривала навіть миті?
- Кажи далі, - сказала Сьюзан. - Здається, я починаю розуміти.
- І це означає, - продовжував Едмунд, - що, оскільки ви перебуваєте за межами Нарнії, ви навіть уявлення не маєте про нарнійсь- кий час. Чому ж у Нарнії не можуть минути сотні років, поки для нас у Англії минув лише один?
- О Господи, Еде, - вигукнув Пітер. - Сподіваюсь, ти сам розумієш це. У такому разі, ми справді жили в Кер-Паравелі сотні років тому. І тепер повернулися до Нарнії, наче якісь хрестоносці, англосакси, стародавні бритти чи ще хтось, які раптом повернулися до сучасної Англії!
