його вбити. Але на мій погляд, в результаті ми змушені довіку тримати його тут у якості в’язня. Я, безперечно, не збираюсь допускати, щоб воно повернулося до свого роду і викрило нас усіх.
- Кулі та кульбаби! Нікабрику, - мовив Трампкін, - чому ти вічно такий нелюб’язний? Це створіння не зі своєї вини гепнулося головою об дерево біля нашої нори. І, як на мене, воно не схоже на зрадника.
- Крім того, - додав Каспіян, - ви ще не довідалися, чи я взагалі хочу повертатись. А я не хочу. Я хочу залишитися з вами - якщо ви мені дозволите. Я шукав таких істот, як ви, все своє життя.
- Яка солоденька історія, - пробурчав Ніка- брик. - Ти тельмаринець і людина, чи не так? Звісно, ти хочеш повернутись до свого роду.
- Що ж, навіть якби й хотів, то не міг би, - сказав Каспіян. - Я намагався врятувати своє життя втечею до того, як трапився нещасний випадок. Король хоче мене вбити. Якщо ви зробите це, він вам лише подякує.
- Ну що ти, - сказав Трюфель, - не кажи так!
- Га? - зацікавився Трампкін. - Що таке? Що ж ти зробив, людино, щоб в такому юному віці зіпсувати стосунки з Міразом?
- Він мій дядько, - почав, було, Каспіян, але Нікабрик підстрибнув, схопившись рукою за кинджал.
- Ось ти хто! - закричав він. - Не просто тельмаринець, а ще й близький родич і спадкоємець нашого найбільшого ворога. Невже ви й далі настільки божевільні, щоб дозволити цій істоті жити?
Він заколов би Каспіяна, якби борсук із Трампкіном не встали на його шляху і не посадили знову на місце, міцно притримуючи.
- Так, раз і назавжди, Нікабрику, - сказав Трампкін. - Ти будеш стримувати себе чи ми з Трюфелем мусимо сісти тобі на голову?
Нікабрик, набурмосившись, пообіцяв добре поводитись, а решта попросили Каспіяна розповісти свою історію. Коли він закінчив, запала тиша.
- Найхимерніша річ, яку я будь-коли чув,
- сказав Трампкін.
- Мені це не подобається, - мовив Нікабрик.
- Я й не знав, що люди досі розповідають про нас історії. Що менше вони знають, то краще. І ця стара нянька. Краще б вона тримала язика за зубами. І як усе заплутано з цим вчителем, гно- мом-зрадником. Я їх ненавиджу. Я ненавиджу їх навіть більше, ніж людей. Згадаєте мої слова
- нічого доброго з цього не вийде.
- Не треба говорити про речі, яких не розумієш, Нікабрику, - сказав Трюфель. - Ви, гноми, настільки ж забудькуваті та схильні до змін, як і люди. Я - тварина, ось як, навіть більше - я борсук. Ми не змінюємось. Ми тримаємось свого. Ось що я скажу: з цього буде велике благо. Тут із нами справжній король Нарнії: справжній король, який повернувся до справжньої
