Нарнії. Ми, тварини, пам’ятаємо, навіть якщо гноми забули про це, що в Нарнії
ніколи не було добре, крім тих часів, коли нею правив син Адама.
- Свищики та свитини! Трюфелю, - сказав Трампкін, - ти ж не хочеш сказати, що бажав би віддати країну людям?
- Такого я не казав, - відповів борсук. - Ця країна не належить людям (хто може знати про це краще від мене?), але нею повинна правити людина. У нас, борсуків, достатньо довга пам’ять, щоб знати про це. Чи, може - нехай будемо ми всі благословенні - Великий Король Пітер не був людиною?
- Невже ти віриш у старі казки? - запитав Трампкін.
- Кажу ж вам, ми, тварини, не змінюємось, - сказав Трюфель. - Ми не забуваємо. Я вірю у Великого Короля Пітера та інших королів, які правили в Кер-Паравелі, так само твердо, як вірю в самого Аслана.
- Ох, як твердо, - сказав Трампкін. - Тільки от хто сьогодні вірить в Аслана?
- Я вірю, - сказав Каспіян. - І якби не вірив у нього раніше, то повірив би тепер. Там, серед людей, ті, хто сміялись з Аслана, сміялись також із історій про тварин, котрі розмовляють, і гномів. Іноді я сумнівався, чи справді існує така істота, як Аслан, а іноді сумнівався, чи існують такі створіння, як ви. Що ж, ви існуєте.
- Правильно, - сказав Трюфель. - Ви праві, королю Каспіяне. І допоки ви зберігатимете вірність Старій Нарнії, ви будете4 моїм королем, що би хто не казав. Зичу довгого життя Вашій Величності!
- Мене нудить від тебе, борсуче, - пробурчав Нікабрик. - Можливо, Великий Король Пітер та решта були людьми, але іншого типу! Цей - один із клятих тельмаринців. Він полював на тварин просто задля спортивного інтересу. Ану скажи, хіба ні? - додав він, несподівано повертаючись до Каспіяна.
- Що ж, щиро кажучи, таки полював, - відповів Каспіян. - Але ті тварини не вміли розмовляти.
- Однаково, - сказав Нікабрик.
- Ні, ні, ні, - сказав Трюфель. - Ти ж знаєш, що це не так. Тобі дуже добре відомо, що тварини у Нарнії сьогодні зовсім інакші - не більше, ніж мовчазні, нерозумні істоти, яких можна знайти в Калормені чи Тельмарі. Вони навіть менші за розміром. Вони набагато більше відрізняються від нас, ніж від вас - напів- гноми.
Вони ще довго розмовляли, проте врешті-решт усе закінчилось домовленістю, що Каспіян таки повинен залишитись і навіть пообіцяти, що, як тільки він зможе вийти назовні, його поведуть до тих, кого Трампкін називав “Іншими”. Адже в цих лісах, безсумнівно, ще зі Старих Нарнійських Часів жили, ховаючись, усі дивовижні створіння.
4* Розділ шостий ¦}*
ТІ, ЩО ЖИЛИ У СХОВКАХ
І ось настали найщасливіші часи, які Каспі- янові будь-коли доводилось знати. Чудового літнього ранку, коли роса лягла на траву, він разом із борсуком та двома гномами вирушив лісом угору, до високого гірського сідла, а потім вниз, на сонячні південні схили, звідкіля проглядалися зелені нагір’я Арченленду.
