- Чому? - запитав гном.
- Робіть те, що вам звеліли, - сказав кентавр Ґленсторм.
Всі завмерли в мовчазному чеканні, поки троє гномів і двоє борсуків поквапом скрадалися до дерев у північно-західній частині лужка. Тоді почувся різкий крик гнома:
- Стій! Хто йде? - і звук несподіваного стрибка.
Ще за мить пролунав добре знайомий Ка- спіянові голос:
- Гаразд, гаразд, я неозброєний. Ось вам мої зап’ястя, якщо треба, достойні борсуки, тільки не прокусуйте їх. Я хочу розмовляти з королем.
- Докторе Корнеліюсе! - радісно вигукнув Каспіян, кинувшись вперед, щоб привітати свого старого вчителя. Всі решта згуртувались навколо.
- Тьху! - сказав Нікабрик. - Гном-зрадник. Ні риба ні м’ясо! Проштрикнути йому горло мечем?
- Тихо, Нікабрику, - сказав Трампкін. - Ніхто не вибирає свого походження.
- Це мій найбільший друг і спаситель мого життя, - мовив Каспіян. - І кожен, кому не подобається його товариство, може покинути мою армію: негайно. Любий докторе, я радий знову бачити вас. Як вам вдалося нас знайти?
- Я вжив дещицю простої магії, Ваша Величносте, - відповів доктор, досі віддихуючись та хекаючи після швидкої ходи. - Та зараз не час про це говорити. Ми мусимо негайно втікати з цього місця. Вас уже зрадили і Міраз в дорозі. Завтра до полудня вас буде оточено.
- Зрадили! - вигукнув Каспіян. - Але хто?
- Без сумніву, якийсь гном-зрадник, - сказав Нікабрик.
- Ваш кінь Дестріер, - сказав доктор Кор- неліюс. - Бідолашна тварина не могла придумати нічого кращого. Коли вас викинуло з сідла, він, звісно, повернувся байдикувати до своєї стайні в замку. І тоді таємницю вашої втечі викрили. Я ретирувався, не бажаючи, щоб мене допитували у Міразовій кімнаті для тортур. Кристал дав мені чудову підказку про ваше місцезнаходження. Але цілий день - це було позавчора - я спостерігав як Міра- зові загони переслідувачів нишпорять лісами. Вчора я довідався, що його армія теж виступила. Не думаю, що ваші - мгм - чистокровні гноми настільки добре володіють знанням про ліс, як хотілося б. Ви позалишали навколо повно слідів. Величезне недбальство. У кожному разі, Міраз здогадався, що Стара Нарнія не настільки мертва, наскільки він сподівався, тож він уже в дорозі.
- Уррра! - почувся пронизливий і тонкий голосок звідкілясь від докторових ніг. - Нехай приходять! Все, чого я прошу, це щоб король кинув мене та моїх людей наперед.
- Якого милого? - здивувався доктор Кор- неліюс. - Ваша Величність має у своїй армії коників-стрибунців чи комарів? - а тоді, нахилившись і пильно придивившись крізь свої окуляри, розсміявся.
- Присягаю Левом, - сказав він, - це ж миша. Синьйоре Мишо, я бажаю ближчого знайомства з вами. Це неабияка честь для мене зустріти настільки хоробру тварину.
