- Ви матимете мою дружбу, вчений чоловіче, - пропищав Ріпічіп. - І кожен гном - або велетень - в армії, котрий не виказуватиме вам належної шани, муситиме зважати на мого меча.
- Невже ми маємо час для всіх оцих дурниць? - запитав Нікабрик. - Які у нас плани? Битва чи втеча?
- Битва, якщо доведеться, - мовив Трамп- кін. - Проте зараз ми навряд чи готові до неї, і це місце не надто добре для захисту.
- Мені не подобається ідея про втечу, - сказав Каспіян.
- Послухайте, послухайте його! - заволали Опецькуваті Ведмеді. - Що б ми не робили, давайте не будемо бігти. А надто перед вечерею, хоча й після вечері також не дуже швидко.
- Ті, хто втікають першими, не завжди втікають останніми, - сказав кентавр. - І чому повинні ми дозволяти ворогові вибирати собі розташування замість того, щоб вибрати його самим? Давайте знайдемо надійне місце.
- Це мудро, Ваша Величносте, це мудро, - сказав Трюфель.
- Та куди ж ми підемо? - пролунало кілька голосів.
- Ваша Величносте, - мовив доктор Кор- неліюс, - та всі ви, розмаїті створіння! Гадаю, нам слід бігти на схід, вниз за течією ріки, до дрімучих лісів. Тельмаринці ненавидять ті околиці. Вони завжди боялися моря і чогось, що може прийти з-за моря. Ось чому вони дозволили вирости дрімучим лісам. Якщо легенди говорять правду, в гирлі ріки стояв прадавній Кер- Паравел. Уся та частина краю добре налаштована щодо нас і сповнена ненависті до наших ворогів. Нам слід іти до Асланового Кургану.
- Асланів Курган? - вигукнуло кілька голосів. - Ми не знаємо, що це.
- Він стоїть у межах Дрімучих Лісів. Це величезний насип, зведений нарнійцями у давні часи на дуже магічному місці, де стояв - і, можливо, досі стоїть - дуже магічний Камінь. Всередині насипу є повно переходів і печер, а камінь міститься в центральній печері. У насипі є приміщення для всіх наших припасів, і ті з нас, кому найбільше потрібне прикриття і хто найбільш пристосований до підземного життя, зможе розташуватися у печерах, інші можуть залягти в лісі. За крайньої потреби всі ми (окрім достойного велетня) змогли б заховатися у сам насип, де стали б недосяжними для будь-якої небезпеки, крім голоду.
- Як добре, що серед нас є вчений чоловік, - сказав Трюфель. А Трампкін пробурмотів собі під ніс:
- Суп і селера! Як би я хотів, щоб наші командувачі менше думали про ці старі бабусині казки, і більше про зброю та провізію.
Натомість усі решта схвалили Корнеліюсову пропозицію і тієї ж ночі, вже за півгодини, військо марширувало вперед. Ще до світанку вони дісталися до Асланового Кургану; *
То було, безперечно, дивовижне місце: круглий зелений пагорб, на вершині якого здіймався ще один пагорб, з давніх- давен порослий деревами. Досередини вели низькі дверцята. Тунелі складалися в ідеальний лабіринт для необізнаних, стіни та стелі були зроблені із гладеньких каменів, на яких, вдивляючись крізь півморок, Каспіян бачив дивні знаки, змієподібні візерунки й малюнки, що безліч разів повторювали обриси лева. Все це, здавалося, належало до ще давнішої Нарнії, ніж та, про яку розповідала Каспіянові нянька.
